Осінь може напружувати своєю передвиборчою лихоманкою. А може тішити шурхотінням листя під ногами та псевдовойовничими залпами каштанів і гріти думкою, що колись знову буде літо. Для більшості співрозмовників «Дня» хорошим є те, що буде завтра, через кілька тижнів чи місяців. І вони з того радіють. А щоб ці очікувані події настали, потрібно докладати чимало зусиль. Важливою є не мета, а шлях до цієї мети. Черкащани готуються відзначати 360-ту річницю утворення Козацької держави, прагнуть утілювати в життя проекти, спрямовані на покращання якості життя людей з особливими потребами і переймаються через можливий дефолт «Нафтогазу України» або через те, що вулиці рідного міста давно не заміталися.
Роман КУЧЕРЕНКО, викладач Східноєвропейського університету економіки та менеджменту, місто Канів:
— Хорошого насправді багато. По-перше, уряду не вдалося продати Одеський припортовий завод. Під час кризи такі об’єкти продавати не можна, та й сам продаж не був підготовлений. До того ж, як на мене, в економіці спостерігається хоч і малопомітне, але пожвавлення — потяг нашої економіки після «заднього ходу» та зупинки таки рушив уперед і, я думаю, поволі набиратиме швидкість. По-друге, Віталій Кличко переміг технічним нокаутом мексиканця Кристобаля Арреолу, захистивши титул чемпіона світу. А це означає, що ми знову показали всім свої спортивні (а не військові) кулаки. Ще скромно скажу, що на цьому тижні мене нагородили Почесним срібним знаком «Новітній інтелект України» від Міжнародного благодійного фонду «Україна 3000» (сміється).
Щодо негативу, то це, безперечно, попередження про можливий дефолт НАК «Нафтогаз України», адже це найбільше українське підприємство, що виробляє до 2% ВВП. Також на цьому тижні у Каневі нічим закінчилася ще одна спроба боротьби з підприємством із вирощування грибів «Укршампіньйон». Уже давно виникла конфліктна ситуація через викиди у навколишнє середовище забруднюючих речовин цим підприємством. Усе через цех із виробництва компосту для вирощування грибів. Вміст аміаку в повітрі довкола підприємства у чотири рази перевищує норму! Та що там казати — сморід чути навіть у нашому університеті. Група депутатів міської ради, місцева санстанція та громадськість міста вже кілька разів протестували проти цих «благовоній», але результат марний. На рівні області й вище все «гаситься». А якщо чесно, то й активність громади зникає, на жаль — критика звучить скоріше в кухнях власних квартир. Вийти та перекрити єдину дорогу до підприємства-порушника, щоб заблокувати роботу, поки ще ніхто не пробував. Громаді бракує послідовності, наполегливості та самоорганізації. Тож міська влада та громадськість міста вкотре виявилися безсилими проти «великого капіталу».
Ніна ЖУК, поетеса, місто Золотоноша:
— Знаковою подією тижня для мене стала угода про співпрацю з відомим композитором Геннадієм Татарченком. Його пісні стали візитками Оксани Білозір, Софії Ротару, Наталі Сумської, Таїсії Повалій і навіть Михайла Поплавського. І так вийшло, що композитору сподобалася моя поезія, а мені імпонує його музика. Чекаю 16 жовтня, коли Татарченко приїде в Золотоношу і привезе пісню, яку написав на мій вірш «Шепочуть зорі». Питала, хто її виконуватиме, а Геннадій каже, що це таємниця, сюрприз.
Поганого намагаюся не помічати. Зараз така гарна осінь за вікном, листя шурхотить під ногами, клумби буяють... Але засмучує, що на вулицях як не заміталося, так і не замітається. Золотоноша, до речі, на минулому тижні святкувала 434 роки від дня заснування. Зараз це унікальне місто, де панує двовладдя: є мерія і районна адміністрація — дві паралельні структури, що не взаємодіють між собою. Але саме міська влада винна в тому, що сміття на вулицях не прибирається. Це обурює і псує настрій не лише мені.
Анна ХАРЧЕНКО, керівник благодійного фонду «Наддніпрянський», місто Черкаси:
— Тішуся, що почала підготовку до благодійного балу, який відбудеться у Черкасах орієнтовно десь 15—19 грудня. В минулому році ми такий захід проводили вперше, й було дуже складно знаходити контакти потрібних людей, домовлятися з усіма, надсилати запрошення. Тому нині вирішили підготуватися заздалегідь. Збиратимемо кошти на втілення в життя різноманітних соціальних проектів. Зокрема, у цьому році проведемо ярмарку проектів від обласних громадських організацій. Найцікавіші проекти профінансуємо. Ще буде аукціон. Я зараз домовляюся із черкаськими митцями, щоб вони надали нам свої роботи для продажу — картини, вишивки, кераміку, ковані вироби... За кошти від аукціону частково профінансуємо проекти, спрямовані на покращання якості життя людей з особливими потребами у місті.
Поганого ніби нічого не було. Хіба — передвиборна реклама по радіо. Телевізора у мене вдома немає, а от радіо слухаю на кухні, коли готую вечерю. Дратує велика кількість примітивної політичної реклами. Я розумію, що там працюють люди, які хочуть їсти, але чи не могли б вони трішки вишуканіше продаватися?.. Принаймні так, щоб це не діяло на нерви слухачам.
Володимир ОСИПОВ, директор Черкаського академічного музично-драматичного театру імені Тараса Шевченка:
— Їду на кілька днів до Литви. Влітку, коли у нас проходив Міжнародний театральний фестиваль «Сцена людства», приїздив знаменитий колектив із Паневежиса з виставою «Одруження Фігаро». Із режисером литовського театру Альгімантасом Поцюнасом ми тоді домовилися, що невдовзі наш театр поїде на гастролі до Литви. І ось прийшло запрошення. Спочатку я сам поїду обговорювати подробиці гастролей. Погано, що досі не знаю, що ми туди повеземо. Думав про містерію «Великий льох» за мотивами творів Тараса Шевченка, яку поставив режисер Олександр Дзекун. Але це треба обговорювати на художній раді, зважувати всі «за» і «проти». Ще погано, що довелося відмінити показ вистави про Голодомор «Ленін Love, Сталін Love» у Донецьку. Вже запланували тур по Україні на жовтень-листопад. Збиралися відвідати Харків, Дніпропетровськ, Львів, Київ і Донецьк. Але потім прийшла вказівка від Міністерства культури, що на Донбас не їдемо. Це ж якраз мало бути у розпал виборчої кампанії...
Олександра ТЕЛІЖЕНКО, художниця, місто Черкаси:
— Маю дуже відповідальне й термінове замовлення від чигиринського музею. 14 жовтня, на Покрову, в Чигирині буде святкування 360-ї річниці утворення Козацької держави. До того часу треба зробити дві корогви для відновленої канцелярії гетьмана. Використовую достовірну геральдику — зображення історичного герба Богдана Хмельницького. На другому стягові буде Герб України. Це дуже складні мистецькі роботи. На величезному полотні буде вишивка, а також — аплікації. Моя майстерня працює без вихідних, часто допізна засиджуємося, бо ж треба ще чимало встигнути. За цією сакральною роботою ніколи слідкувати за подіями в Україні. Може, це й добре. Бо якщо дати відповідь на ваше запитання «Що поганого?», то мене, наприклад, обурює телевізійна ідеологічна інтервенція. Маю на увазі ток-шоу Кісельова. Не розумію, чому його не заборонять... Навіщо нам таке відверте зомбування України на залежність від Росії? Це нахабно, неетично й безкультурно.
