Підготовка до війни — один із найефективніших засобів збереження миру
За плечима людства — ХХ століття з двома найжахливішими у людській історії війнами. Світ за останні 55 років дуже часто перебував на межі глобального конфлікту. Проте його вдавалось уникнути — зусиллями ООН, санкціями, виваженою та чіткою політикою. Чи зможе людство запобігти у майбутньому виникненню світової кризи? Напевно, так. Світовий механізм запобігання виникненню глобальної війни, перевірений півстолітньою історією, виявився досить надійним. Рада Безпеки ООН, ОБСЄ та інші міжнародні організації проводять чітку та виважену політику з метою запобігання військовим конфліктам. Проте за останні 55 років історія пам’ятає випадки, коли ООН була неспроможна їх врегулювати («Карибська криза» 1962 року, ситуація з Іраком та бомбардування Югославії навесні 1999 року).
«Біполярність» у міжнародних відносинах зникла, але разом, iз утворенням ряду нових незалежних держав у світі зросла ймовірність регіональних та локальних конфліктів. Наразі кожна країна боїться сепаратизму та тероризму (як внутрішнього, так і зовнішнього). У сепаратизмі, як і в тероризмі, мета виправдовує засоби. Національні та особисті протиріччя виявляються настільки сильними, що їм не можуть зарадити навіть скоординовані дії держав і Ради Безпеки ООН.
Родіон Раскольников — герой відомого роману «Злочин і кара» Ф. Достоєвського — пішов на вбивство, бо захотів відчути себе Наполеоном: чи здатний він вбити та перемогти свій страх? Справді, класичний вияв «надлюдини» Ніцше. На початку ХХI століття ми зустрічаємося з новими створіннями — терористами. Їхній «боваризм» та фанатизм, напевне, вразив би навіть Достоєвського. Вони чинять такі злочини, від яких кров холоне в жилах. І тоді виникає питання: де ж кара?
Тероризм як явище — це протест особистості проти всього людства, найжахливіша спадщина минулого століття, якої ми не можемо позбутися та забути. Вона живе у наших душах, тривожить наші сни та думки. «Який «злий геній людства» видумав війну?», — питали люди у період першої та другої світових воєн. А тепер ми запитуємо: звідки виник тероризм? Який злий геній створив його у своїй уяві? Чи не у ХХ столітті була створена міжнародна терористична організація, яка діє під прикриттям деяких держав, що проводять подвійну політику у міжнародних відносинах: підтримують терористів і водночас заявляють про непричетність до терактів? Адже експерти зазначають, що для спланування міжнародних терактів потрібно чимало людських зусиль та коштів.
Очевидним є те, що у ХХ столітті закладалися тільки фундаментальні основи міжнародного тероризму, і світ ще не знав яскравих прикладів світового тероризму. Ті теракти, які здійснювали терористи, не носили характеру глобальних (у них було задіяно не більше 10 осiб). У той же час на порозі ХХI століття ми зустрічаємося з феноменом справді міжнародного тероризму, коли у вчиненні терактів задіяні громадяни декількох держав, і вірогідне існування світового координаційного терористичного центру. Якщо це так, то нічого не варті заяви окремих терористичних організацій про їхню причетність або непричетність до вчинення терористичних актів.
Мета виправдовує засоби. Це страшне гасло, знайоме нам з часів «червоного терору», взяли на озброєння у новому тисячолітті створіння нової епохи, ім’я яким — терористи.
