Минуло вже 15 років від часу аварії на ЧАЕС. Однак, як свідчить лист нашого читача — доктора технічних наук Залмена Філера, вчені й досі займаються всебічним з’ясуванням усіх причин, які призвели до катастрофи, зокрема впливу космічних факторів на людську психiку і врахуванням їх з метою недопущення техногенних катастроф.
Багато разів, розповідаючи про вплив сонячної активності (СА) на природні й соціальні процеси, я отримував запитання: чи не вплинуло Сонце на страшну аварію 26 квітня 1986 року в Чорнобилі? Відповідаючи, що той рік був роком спокійного Сонця, все ж не полишав надії вивчити стан СА у квітні того року. Така нагода з’явилася при контактах із науковцями-астрономами з обсерваторії Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка. З 1999 р. завдяки Інтернету мені стали доступні щодобові числові характеристики СА.
Дійсно, той рік припав на середину етапу мінімуму СА. Але й на цьому етапі бувають дні й тижні, коли Сонце «прокидається». З 11 до 21 квітня число Вольфа — характеристика кількості та купчастості плям на видимому диску Сонця — коливалося від 13 до 27. З 22 до 24 квітня відбулося стрімке зростання СА. Можливо, це й спрчинило зухвалу поведінку тих, хто вирішив експериментувати із ядерним реактором?
Низька технологічна дисципліна, звичка до необов’язковості наклалися на сильне сонячне збурення: два дні поспіль приріст чисел Вольфа сягав майже 20. Відомо, що не стільки саме число, скільки їх приріст визначає наслідки, зокрема фізичні (викликані змінними магнітними полями, що виходять з плям, електричні струми) та психологічні. Можливо, що психологічний вплив визначається не абсолютним, а відносним приростом, який у ті дні досягав 100%.
Це не виправдовує безпосередніх винуватців Чорнобильської трагедії, як не виправдовує злочинця перебування під час злочину у нетверезому стані. Безумовна заборона експериментів на ядерному реакторі завжди повинна бути підкріплена «штормовим попередженням» про можливість збоїв електронних пристроїв та впливу на психіку операторів внаслідок сонячних збурень, як це було 22 — 24 квітня. «Сонячний вітер» доходить до орбіти Землі за 1,5 — 2 доби, впливаючи на її магніто-, авто-, біо- та ноосфери, на «людський фактор». Розуміючи можливість катастрофічних наслідків, органи контролю за діяльністю операторів таких об’єктів, як атомний реактор, повинні були слідкувати за скрупульозним дотриманням встановлених правил техніки безпеки саме в ці дні.
Чорнобиль дав нам немало суворих уроків. Одним iз них мусить стати розуміння обмеженості людської психіки та наявності впливу на неї космічних факторів. Служба Сонця має стати джерелом доступної для всіх інформації про сонячну погоду й можливі її наслідки, принаймні, такої, як дані гідрометеослужби про погоду, які доводяться до нас багато разів на день і стали звичними й зрозумілими навіть дітям. Астрономія завдяки цьому повинна стати прикладною наукою і не віддавати прогнози на поталу астрології, яка паратизує на людських бідах й забобонах.
Цей рік бурхливого Сонця (як і попередній 2000-й та наступний 2002-й) демонструє рекорди сонячних збурень, які призводять не тільки до порушень систем зв’язку й полярних сяйв. Зростає кількість аварій, катастроф, епідемій, прокидаються земні надра. Недарма один із сайтів в Інтернеті носить назву «Катастрофы, стихийные бедствия, аварии, эпидемии. Солнечная геомагнитная активность» (http://www.disasters.chat.ru), чим підкреслюється важливість впливу Сонця на всі події на Землі. Воно не тільки життєдайне! Про це з 1918 р. нагадував енциклопедист ХХ сторіччя О. Чижевський, головна книга якого має назву «Земное эхо солнечных бурь». Він мріяв про часи, коли інформація про сонячні збурення стане враховуватися при прийнятті як стратегічних (на роки), так і тактичних рішень (на дні й тижні). Цей час уже прийшов, сигналом про що були Чорнобиль та руйнівні процеси у світі в 1989 — 1991 рр. Мабуть, в Україні зараз ніхто не хоче повторення тих катастроф. Тому треба придивлятися в телескоп — достатньо регулярно зазирати до Інтернету, тим більше, що останнє число Вольфа можна побачити на сайті аерокосмічної організації США (http://sunspotcycle.com). У кінці березня число Вольфа сягало 350, з 2 до 7 квітня спадало до 136, 9 квітня зросло на 35 одиниць і дорівнювало 188. Абсолютний приріст був більшим, ніж напередодні Чорнобиля-86, але відносний склав менше 26%. У кінці березня абсолютний приріст був дуже високим (доходив до 72!), але відносний був на рівні 20%. Можливо, що для нормальної людської психіки це нижче порогу неконтрольованих, непередбачуваних вчинків. Але чи всі ми нормальні?
