Люди з надією почали писати йому про все наболіле, в деяких листах вказували на його помилки в призначеннях міністрів та голів облдержадміністрацій, аби Президент дослухався до думки громадян, зрозумів і дібрав кращі кандидатури.
Та все даремно, бо як за радянської влади, так і сьогодні листи пересилаються тому, на кого скаржились.
Колись я писала В. Ющенку, що на сході та півдні України майже не продають у кіосках україномовні газети, особливо центральні. А в електротранспорті не оголошують зупинки українською мовою, мало україномовних телепередач, хоча 50% має бути державною мовою. Та віз і нині там. За В. Ющенка інколи в електротранспорті були оголошення українською мовою, а тепер уже там і зовсім не чути державної мови. На всі мої запитання постійно відповідають, що оголошення йдуть двома мовами. А хіба можна назвати — «двома мовами», якщо 99% оголошень йде російською, і лише 1% — українською?
Здається, що триває сталінська політика обрусіння українців.
Дуже планомірно також відбувається обрусіння сходу та півдня України. І це, мабуть, не тільки малограмотність чи вік керівників цього регіону, які погано знають українську мову.
Останнім часом часто можна почути, як дбає влада за українців, які живуть в інших країнах, а у своїй Україні, — на сході чи на півдні, — вони продовжують жити, мов сиротинці. Їм навіть не виділяють належної кількості українських шкіл. Чиновники повинні розуміти, що українці хочуть навчатися в українській школі й мають на це право.
А що відбувається в економці країни? Влада віддає Росії стратегічні об’єкти. Зараз готують до продажу Укртелеком. А колись вважалося, що під час війни доцільно захопити насамперед пошту і телеграф. Ми продовжуємо спостерігати, як готують до продажу збанкрутілі підприємства. А хто їх довів до банкрутства? Ми бачили, як росіяни довели до банкрутства Херсонський комбайновий завод, а потім ми купляли за кордоном сільгосптехніку.
Гірко бачити, як до влади приходять люди, які більше люблять свою покинуту батьківщину, ніж Україну, і працюють у владі на користь тієї батьківщини. Хіба у нас мало власних грамотних та професійних українців? І патріотів серед нас більше, ніж серед приїжджих.
А хто захистить нашу освіту, яка теж спрямована на обрусіння?
Нашій молоді жити в Україні, і росіянам доречно було б однаково добре знати обидві мови — російську та українську.
Насамкінець хочеться зауважити, що Україна чекає, коли ж нарешті маленькі неолігархічні партії об’єднаються і наведуть лад у країні.
