Найпомітнішою подією тижня, що минув, став, поза сумнівом, XVI Міжнародний книжковий ярмарок «Форум видавців», який, за доброю традицією, проходив під гаслом: «Час читати» і запропонував львів’янам і гостям міста близько півтисячі різноманітних заходів. Ярмарок-2009 — це книжки та періодика 650 вітчизняних та 20 іноземних видавництв, експозиційна площа близько 1500 квадратних метрів, стенди на якій замовили 224 учасники. Це свято книги, на яке до Львова прибули почесні гості з 15 країн світу — Великої Британії, Німеччини, Австрії, Ізраїлю, Росії, Сербії, Чехії, Іспанії... І де ще в Україні, крім Львова, можна було побачити стількох майстрів пера з усіх куточків світу — в одному місці і в один час? Саме тому майже всі респонденти згадували про львівське свято книги й обходили питання політики. Щоб не псувати собі настрій...
Андрій ЮРАШ, доцент Львівського національного університету ім. Івана Франка:
— Найкращою подією тижня, що минув, був Міжнародний книжковий ярмарок «Форум видавців». Плюси заходу очевидні й усім відомі. Можу навіть порівняти очікування Форуму із такими святами, як Новий рік, Різдво чи Паска. Чому? Форум, крім спілкування з книгами, це ще й гарна нагода поспілкуватися з людьми — і з тими, хто книги пише, і з тими, хто їх активно читає. Також мені надзвичайно подобається спостерігати за директором заходу пані Олександрою Коваль — за тим, як вона працює: ніби стоїть над організаційними клопотами, вільно спілкується з відвідувачами, не втручається у процес, п’є каву у цукерні з приятелями, дає інтерв’ю. І це є ознака дуже якісної роботи, коли не треба кожної секунди втручатися в організаційні справи, бо добре відлагоджено менеджмент заходу. Щодо негативів... Можливо, це мої особистісні моменти, але я не натрапив цього разу на першорядні видання, які би для мене могли стати віховими, унікальними, які би спричинилися до солідного духовного катарсису. Звичайно, це вади радше не Форуму, а видавництв, котрі брали у ньому участь. А Форум є тим дзеркалом, в якому відбиваються відбивається вся книговидавнича сфера.
Олександра КОВАЛЬ, президент Львівського книжкового ярмарку «Форум видавців»:
— Минулий тиждень для мене — дуже важка і напружена робота, але суцільно позитивна, бо пов’язана із проведенням чергового, 16-го, «Форуму видавців». Ми давно для себе вирішили: Львів треба перетворювати на книжкову столицю — якщо не Європи, то принаймні України. Очевидно, що для того, аби досягнути такої цілі, треба докладати максимум зусиль. Звичайно, Форум виливається у добру копієчку, але затрати варті мети, яку ми перед собою поставили. Ми все робимо для того, щоби збільшити продажі книжок видавництв, щоби видавництва почувалися фінансово міцнішими. Це інвестиції Львівської міської ради і громадської організації «Форум видавців» у загальний розвиток українського книжкового ринку. На жаль, трошки стала на перешкоді Форуму криза. Особливо це стосувалося іноземних учасників. Зокрема, у нас було менше, ніж зазвичай, німецьких письменників. Але до мене вже зателефонували з Посольства Німеччини, щоби розпочати планування на наступний рік. З того ж приводу дзвонила культур-аташе Посольства Франції. Тому, на мою думку, наступного року буде ще цікавіше. На жаль, неактивно відбулася наша традиційна акція «Подаруй дитині книжку». Більше того, я би сказала, що львів’яни всіляко намагалися її провалити. Добрі люди, на яких сподіваються діти з інтернатів та дитячих будинків, приносили їм у подарунок книжки, видані років п’ятдесят тому — мало того, що у жахливому стані, так ще й нецікаві. Тому велику їх кількість ми відразу ж відправляли у макулатуру. На щастя, досить багато книжок закупили українські політики, які приїжджали на Форум. Щодо видавців, то вони мало дарували книжок — зазвичай, по одній, і то аж ніяк не усі.
Іван ШУЛИК, головний художник Дніпропетровського обласного молодіжного театру «Камерна сцена»:
— Говорити про погане не хочеться, адже зараз я займаюся улюбленою справою і готую виставу. Ми ставимо п’єсу угорського автора Ласло Дюрко «Електра — любов моя». Це п’єса антифашистського змісту. Із режисером у нас повне взаєморозуміння, і тому працюється легко. Сама робота приносить радість та задоволення. Крім того, задіяний у підготовці урочистих зборів, присвячених 20-річчю Народного Руху за перебудову, що відбудуться в Дніпропетровському академічному театрі ім. Шевченка 25 вересня. Беру участь у цьому не лише як художник — працюю над оформленням сцени і запрошеннями, а й як перший голова обласної організації Народного Руху. Зараз НРУ очолюють інші люди, молодші, які прийшли вже в другій половині 90-х років. Але 20 років тому, коли Рух створювався в Дніпропетровську, це було небезпечною справою. Хоча Рух і був «за перебудову», але за участь у його заходах, зборах або мітингах могли не лише намилити шию, а й звільнити з роботи, оштрафувати або посадити в каталажку. Все було дуже серйозно, а тому пристосованці тоді обходили Рух стороною. Днями побував на урочистих зборах у Києві, послухав промови, зустрів ветеранів Руху — багато хто, як і я, постарів, а багатьох уже немає й у живих. Згадую, як 1990 року ми намагалися спрогнозувати, скільки КПРС зможе протриматися у владі. Зійшлися на тому, що ще не менш як десять років, але подальші події перевершили всі прогнози. Тоді й уявити було неможливо, що так швидко з’явиться незалежна Україна, адже це зараз все здається зрозумілим та очевидним. Зовсім недавно одна письменниця, послухавши мої спогади про ті події, написала кілька оповідань. Я почитав і був нажаханий, бо там усе перекручене. А вона мені заявила, що це творче осмислення. Настрій був зіпсований на цілий тиждень.
Григорій ГАРЧЕНКО, поет-сатирик, член Національної спілки письменників України:
— Останнім часом, щоб не псувати настрій, стараюся не думати про політику. Вона заважає зосередитися на важливіших речах. Зараз я читаю автобіографію М. Костомарова — відомого історика і приятеля Т. Шевченка. На мою думку, багато з того, що хвилювало його, перекликається з нашим життям. Костомаров наполягав на важливості моральних принципів і попереджав, що зневажання ними до добра не приведе. Цього вчив і студентів, але лише нажив ворогів. Щось подібне відбувається й у наші дні, бо люди мало замислюються над тим, що відбувається. Разом із тим, головна небезпека полягає не в економічній, а в моральній кризі нашого суспільства. Впливати на суспільну мораль можна гумором або сатирою. У минулому український гумористичний журнал «Перець» мав тираж до чотирьох мільйонів примірників і його передплачували навіть на Далекому Сході. Чому зараз гумористичні видання не такі популярні? Напевно тому, що саме наше життя перетворилося на злу сатиру. А втім, здається, в А. Камю я прочитав, що джерело оптимізму — на дні песимізму.
Григорій ІВАЩЕНКО, старший викладач кафедри українознавства Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту ім. академіка В. Лазаряна:
— Найчудовішою подією останнього часу для мене стала поїздка на Форум видавців у Львові. Як голова творчої ради видавничого дому «Андрій», я брав участь у презентації книги «Вірші Тараса Шевченка». Історія цього видання не зовсім звичайна. Ми перевидали раритетну книгу віршів Кобзаря, написану від руки латиницею двома його друзями — Яковом де Бальменом та Михайлом Башиловим. Обидва вони трохи малювали, тому прикрасили книжечку малюнками і подарували її самому Т. Шевченку. Згодом ця книжка з помітками Тараса була вилучена під час обшуку жандармами і зберігалася в їхньому архіві до початку XX століття. Тепер вона зберігається в Інституті літератури НАН України. Спільно з інститутом ми перевидали цю книгу, до того ж — на найвищому поліграфічному рівні. Ця робота була відзначена на Форумі видавців, що потішило нас ще більше. Не обійшли увагою книгу й провідні канали українського телебачення. Загалом поїздка до Львова була прекрасною подією. Ми встигли погуляти старовинними вуличками, поспілкуватися з колегами, посидіти у львівських «кнайпах». Усю поїздку я знімав на відеокамеру. Засмутила лише одна обставина — додому повернувся без грошей, оскільки все витратив на книги. Втриматися й не купити що-небудь для душі було неможливо. Додому зі Львова привіз і нову книгу із серії «Бібліотека газети «День» Загалом на Форумі було таке відчуття, що ніякої економічної кризи в країні немає й близько.
