СПОЧАТКУ — УРИВОК З ГАЗЕТНОЇ ПУБЛІКАЦІЇ КРИВОРІЗЬКОЇ СТУДЕНТКИ:
«Немало підлітків після школи зовсім розгублюються. У голові тільки й запитання: «Хто я?Як мені увійти в доросле життя правильно і домогтися саме його світлого майбутнього?Скажу я вам, що точно так запитувала себе до недавнього часу і думала: не університет, так Польща і полуниця! Але сталося по-іншому. Коли помітила на сайті Криворізького державного педуніверситету нову спеціальність з цікавою назвою(подібне раніше зустрічала лише в київських навчальних закладах), була, звичайно,здивована. «Соціологія масової комунікації, журналістики і реклами».Так багато усього, ще й разом і відразу?Ще й у Кривому Розі? У педагогічному?Адже там одні вчителі виходять!...»
ТИ МОЛОДЕЦЬ, СЮЗАННО!
Які щирі рядки, немов весняним вітерцем повіяло!З хвацькою назвою «Університет, а не Польща і полуниця» допис недавно з’явився в нашій міській «Домашній газеті».Кому компліменти? Сюзанні Дядюрі з групи СМК — 19 згаданого університету.Студентка як студентка, у вільний час пише вірші і грає на гітарі.
Передбачаю легкий подив. Так, ці деталі не з «Домашньої газети», авторка ще не зірка. Просто я товаришую з нею, а також з Лерою Лаврент’євою, Лізою Курінною і Аліною Дуднік, студентками першого — другого курсів. Сміливиці прийняли мій виклик-конкурс: а не слабо’ надрукуватись у газеті?
Тепер це медіакоманда, яка знає: хто боїться невдач, той стане невдахою! Але нехай Сюзанна начувається, цікавими вийшли дописи усіх дівчат. Треба було бачити, як горіли очі «першачків» під час наших «мозкових штурмів» на кафедрі соціології та економіки. Присутні викладачі точно не нудьгували.
Втім, на кафедрі мене добре знають понад двадцять (!) років...
ПІДСТАВИТИ ПЛЕЧЕ СОЦІОЛОГІЇ
Тут — стоп!Отож, кінець 90-х. Я — головний редактор Криворізької міської газети «Червоний гірник».Керую газетою і... дивуюсь глибоким статтям у ній завідувачки кафедри соціології місцевого педінституту Алли Лобанової.
Мимоволі пригадав рідний журфак Шевченківського університету в Києві, настанови відомого професора, декана Дмитра Прилюка: буде зростати роль філософії, соціології та соціальної психології. Адже для журналіста головне — розбиратися в колі конкретних соціальних проблем. «Може, зробите соцдослідження по газеті?» — звернувся якось до Лобанової. «Кафедрі це цікаво. Підставимо журналістиці плече!» — була відповідь.
Тоді соціологи опитали мешканців-читачів і ми, за порадою науковців, ввели оглядачів, почали показувати плюралізм думок, збільшили увагу до молодіжних проблем. Газета стала більш сучасною, тираж помітно зріс. Я ж «з розгону» і за допомоги Алли Лобанової захистив дисертацію, отримав науковий ступінь.
Тому і зараз, коли я давно вже на творчій роботі, інтереси кафедри й університету мені, можна сказати, не чужі. Особливо, коли в останні роки тут набула прав громадянства журналістика — справа і любов мого життя. Нею охоче ділюсь з молоддю(жартую: як стану знаменитим педагогом без знаменитих учнів?). Та й борг нагода віддати, підставити соціології плече!
Пишу ці рядки й позираю на шафу. Де на видноті в добротній палітурці Звіт-дослідження кафедри 1997 року. Ні, то мій «підручник» з соціології медіа. Звіт я недавно показав в універі — найперше своєму «доброму генію» (авторитетний в Україні науковець, професор, доктор соціологічних наук і просто улюблениця студентства, вона передала керівництво своїй учениці Ірині Грабовець і продовжує працювати на кафедрі). Показав і начальству, журналісту-викладачу Миколі Брюховецькому, студентам.
Приємно, відома річ, було почути здивоване, що ми з Лобановою змогли тоді зазирнути в сьогоднішній день!
ПРО ЗАКОН ВЕЛОСИПЕДА
Але візьмімо діловий тон. Який він, наш сьогоднішній день? Це день інформаційної епохи. Роль ЗМІ (традиційних і новітніх) та соціології дедалі більша. З популярним журналістським жанром «репортаж», скажімо, почав успішно конкурувати — і доповнювати його! — соціологічний термін «екзитпол» (опитування виборців на виході).То чому б між ними не поставити, на практиці і в теорії, знак «плюс»?Ясно — спільних інтересів соціологія і медіа мають немало. І ось з вересня 2018 року у вишах Києва, Харкова і Кривого Рогу — КНУ ім. Тараса Шевченка, ХНУ ім. В.Каразіна та КДПУ — з’явилась згадана в студентській публікації спеціальність-новація.
Завідувач профільної кафедри соціології та економіки педуніверситету кандидат соціологічних наук, доцент Ірина Грабовець каже, що вони готують бакалаврів соціології, які спеціалізуються на журналістиці. Обсяг соціологічних і журналістських знань однаковий (на відміну від киян та харків’ян, де акцент на соціологію). З гордістю говорила і про давні зв’язки з харківськими колегами, які допомагають тримати марку.
Про пріоритети в новій справі запитую ректора університету професора, доктора філософських наук Ярослава Шрамка. «Це наука і ринок праці, — відповідає. — Журналістика потребує наукового підґрунтя. Будь-ласка, маємо кафедру соціології та економіки з хорошими традиціями. Друге. Як нашому випускнику швидше знайти себе на ринку праці? Тут і має стати в нагоді універсальна та рівноправна соціологічно-медійна підготовка. Вона дозволить працювати, за нахилом і залежно від попиту ринку, чи соціологом, чи журналістом».
Знаєте, існує закон велосипеда. Поки крутиш педалі — порядок, перестав крутити — впав. А ми ж «їдемо» до дев’яносторіччя університету, що восени. Вітаються розвиток, рух. Це ж благо — ще одна гуманітарна спеціальність в нашому суперпромисловому місті. Але новація — справа непроста.
...Проглядаю електронну пошту. Спасибі Лізі Курінній — надіслала «Етичний кодекс соціожурналіста»(звучить незвично, але цікаво).Започаткували ту посвяту студентів у медійники на основі «Кодексу...» Ірина Грабовець та керівник пресцентру Марина Варданян. Рівень на диво професійний!
Але ще більше я здивувався (навіть ректору сказав) Лері Лаврент’євій. (Хоча знаю її — допомогала мені при зустрічі зі школярами і агітувала їх за соціожурналістику, мріє писати книжки і штурмує англійську).Так от, розбиралася вона з терміном «екзитпол» і раптом... «У своїй книжці назву його ясно — політична таблетка правди».Оце так креатив — «Вікіпедія» відпочиває! Я ж казав, що нехай Дядюра начувається!
