Оскільки до Верховної Ради України цього року комуністів вперше не обрано, то це прецедент, схожий на політичну смерть. Вочевидь, це сталося внаслідок пізнання їхніх підступних діянь, про які слід сказати навіть на «похороні» — підбити підсумки негативної історії, яку вони старанно приховували від очей із бантиками на головах, але яку необхідно знати кожному українцю.
Влада комуністів від початку була з ідеологією подвійних стандартів: оголошувала свободу для всіх і землю для селян, а фактично насадила класову боротьбу й революційний терор, землю забрала в колгоспи й радгоспи, а високопродуктивне селянство знищила як клас. Через 70 років вона відмовилась від таких попередніх своїх позицій і повернулась до ринкових умов — до реставрації капіталізму.
• Загалом, за минулий радянський період Україні було нанесено непоправні збитки. Але найбільшої шкоди та злочинів завдано їй у національній сфері.
Влада комуністів завжди була проти України. У супротив революційним демократичним гаслам вони (тоді більшовики) ще в 1917—1920 рр. не визнали Центральну Раду України, хоча вона організувалася раніше (березень 1917 р.), ніж відбулася Жовтнева революція (листопад 1917 р.), ніж було створено Радянський Союз, і хоча Центральна Рада була найдемократичнішим у світі органом управління державою і прагнула, щоб створена нею Українська Народна Республіка (УНР) існувала на автономній основі щодо Росії, а не відокремилась від неї.
• Більшовицька влада збройною інтервенцією ліквідувала УНР разом із Західноукраїнською Республікою (ЗУНР), які було об’єдналися на основі відомої Злуки (1918 р.).
Насаджуючи радянську владу в Україні, комуністи застосовували геноцидні дії: червоноармійці під Крутами по-звірячому знищили вояків-українців (300 студентів та учнів); у Києві муравйовці (1918 р.) стратили близько 5 тис. осіб під категорією «контрреволюція»; у м. Базар червоноармійці розстріляли 359 українських вояків після того, як жоден не захотів «каятися»... Тоді ще не було бандерівців і фашистів, убивали за те, що були свідомими українцями, що мали портрети Т.Шевченка (Б.Лановик, М.Лазарович).
• Радянську владу принесено в Україну «силою багнетів» (полковник Муравйов), «силою Москви, великоруських комуністів і Червоної армії»(Л.Троцький). «Без України немає Росії. Без українського вугілля, заліза, руди, хліба, солі, Чорного моря — Росія існувати не може» (Л.Троцький). В.Ленін благав: «Ради бога, вживайте найбільш енергійних і революційних заходів для відправлення хліба, хліба, хліба! Інакше Пітер може сконати...»
Завдяки українському хлібові Пітер і Москва були врятовані. Задля цього в Україні було запроваджено терор голодом у 1921—1923 рр. і штучний голодомор у 1932—1933 рр., унаслідок чого загинуло відповідно 1,5—2 та 9 млн осіб.
«Голод запланувала Москва для знищення українського селянства як національного бастіону» (Р.Конквест). А члени Міжнародної комісії з розслідування голодомору в Україні дійшли висновку (1988—1990 рр.), що в українському селі мали місце всі елементи політики геноциду, організованого більшовицьким керівництвом. Вимерлих людей змінювали переселенцями з Росії та інших регіонів.
• Особливо активним був наступ більшовицької (комуністичної) влади проти заможних селян, так званих куркулів. Їх розстрілювали, виселяли на Північ і Сибір. Протягом 1929—1932 рр. було ліквідовано 200 тис. господарств, 850 тис. осіб вислано в табори. Виселенці в нелюдських умовах розбудовували Кузбас, Караганду, Печору, Колиму...
У наступний період проводились масові репресії української інтелігенції Протягом 1930-х років було ліквідовано майже 80%. Українців звільняли навіть із посад у місцевих радах і парторганізаціях. На їхнє місце прибували кадри з «братських» республік СРСР.
• Трагічні події відбулися у Західній Україні. На приєднаній (завойованій) землі від Польщі у вересні 1939 р. протягом наступних січня-травня було вислано 151 тис. осіб. Крім того, до початку війни (1941 р.) було ув’язнено тисячі людей. Їх розстрілювали під час відступу від німецьких військ, зокрема у Львові — понад 3,5, у Луцьку — 3 тис. осіб (М. Воротиленко).
У відповідь на тероризм радянщини в Західній Україні почав діяти протестний рух на чолі з Організацією українських націоналістів (ОУН), революційну течію якої очолив С.Бандера, маючи прагнення відновити суверенну державу Україну. Для цього у жовтні 1942 р. була створена Українська повстанська армія (УПА), яка боролась одночасно проти німецьких загарбників (фашизму) і проти радянщини.
• Вона спромоглася боротися з комуністичною владою до початку 1950-х років, проводячи акції проти нових депортацій українців і репресій інтелігенції та греко-католицької церкви. Зокрема, протягом лютого 1944-го — січня 1946 рр. під виглядом боротьби з бандерівцями було вбито 10 313 осіб, а протягом 1944—1953 рр. із західних областей вислано 2 млн осіб (М.Воротиленко).
Кремль розробляв плани вислати всіх українців, як татар. Однак, за словами М.Хрущова, вони уникли такої долі тому, що їх надто багато і нікуди було виселяти (Б.Лановик, М.Лазарович).
• Такий же антиукраїнський підхід комуністичного Кремля панував одразу ж після переможної війни проти фашистських загарбників, попри те, що українці проявили масовий героїзм, що Україна з Білоруссю найбільше постраждали від фашистської Німеччини.
В усі післявоєнні 1945—1980 роки комуністи проти українців послідовно вели нещадну боротьбу під гаслами непримиренності з буржуазним націоналізмом, до якого віднесли навіть слова (вірш) донецького поета В.Сосюри «Любіть Україну».
• У 1951 р. 33-х студентів Харківського університету, які відмовились складати іспити російською мовою, було засуджено до смертної кари (М.Воротиленко). І в наступні роки радянщина не надавала українській мові державного статусу й продовжувала репресії та знищення інтелігенції: шістдесятників, дисидентів, буржуазних націоналістів. Підозру викликали вживання термінів «український народ», «Київська Русь».
Офіційно було проголошено курс на «злиття націй» на основі деукраїнізації та масової русифікації. Учителі російської мови й літератури отримували 16% доплати. На 1988—1989 навчальний рік не залишилося жодної української школи в Донецьку, Луганську, Харкові, Миколаєві, Одесі, Чернігові. У вищих навчальних закладах українською мовою читали лише 5% лекцій. Із 49 столичних ПТУ українською мовою не викладали в жодному. 1990—1991 навчального року лише 49,3% школярів навчалися українською мовою (Б.Лановик, М.Лазарович).
• У мовному питанні комуністи за 70 років своєї влади завдали Україні шкоди більше, ніж за всі роки російсько-царського, польського, австро-угорського володарювань.
За роки незалежності комуністи побачили в українцях уже фашистів і бандерівців. Вони ж, перейшовши на посади за ринкових умов, задіяли дику капіталізацію, олігархізацію, офшоризацію та купівлю «хатинок» за кордоном. Таким способом колишні комуністи й КПУ зводили економіку України до розрухи, закладали підстави до незадоволення незалежністю.
• І весь час вони не визнавали українську мову, прагнули до Росії через Митний союз. Так вони створювали підґрунтя до сепаратизму. І Путін його розпалив, розпочавши війну на загарбання території України. КПУ сепаратистів підтримала.
Так комуністи завершили свій цинічний підхід до України. Але привид комунізму буде блукати, бо продовжує діяти зажерливий капіталізм. І будуть ті люди, хто піддасться на оманливі обіцянки комуністів із подвійними політичними й побутовими стандартами. Особливо небезпечна комуністична ідеологія для України. Це підтверджує історія. І нині є вина комуністів у війні на Донбасі. Тому є повне підґрунтя для заборони КПУ.
