22 січня 1919 року на Софійській площі в Києві відбулаcя урочиста церемонія проголошення Злуки УНР та ЗУНР. Текст Акта Злуки склав знаменитий уродженець міста Кам’янки-Струмілової, міністр ЗУНР Льонгин Цегельський, котрий і зачитав його на цій історичній церемонії.
Минуло сто років. Ми вже 28-й рік живемо в незалежній державі. Але чи стали ми справжніми громадянами своєї країни? Чи ми, спадкоємці героїчних зусиль та чималих жертв наших дідів та прадідів, належним чином господарюємо на своїй землі? Чи живемо повноцінним життям?
Щоб відповісти на ці запитання, потрібно спочатку з’ясувати, в яких умовах ми живемо, чи є вони для нас сприятливими? Адже одні з найважливіших завдань керівництва держави — створити умови для виявлення і розвитку здібностей кожної особи, допомогти їй осмислити основні світоглядні цінності, щоб стати гармонійною, духовно-розумово-тілесно розвинутою особистістю, та надати своїм громадянам можливість максимально ефективно служити суспільству набутими знаннями. І неозброєним оком видно, що наші державні керманичі зі своїми обов’язками не справляються. Чому?
Бо ми з вами, духовна і світська інтелігенція, ще не повністю усвідомили своєї відповідальності за долю нашого народу!
Адже будівництво держави, як і будь-яке будівництво, розпочинається з проекту. Чи хтось із нас плідно працює в цьому напрямі? Яку державу ми хочемо побудувати?
На мою думку, ми маємо розбудувати Українську Християнську Державу. І саме таку! Так, як взаємно пов’язані тіло і душа людини, має бути пронизане духовними цінностями усе наше світське життя. Ось до чого ми повинні прагнути.
Тому духовна і світська інтелігенція повинні взятися за розроблення концепції такої держави, головними стрижнями якої мають стати основні духовні цінності: любов, істина, мова.
Як і сто років тому, Україна отримала ще один шанс створити омріяну століттями державу, в якій буде панувати лише Божа Воля. Україна отримала Томос! Магічний клаптик пергаменту, між каліграфічними рядками котрого проглядається спонукання до знаходження різними гілками Християнських церков засобів для виконання основної заповіді Христа: «Будеш любити Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, усією душею твоєю, всією думкою твоєю й усією силою твоєю... Будеш любити ближнього твого, як себе самого. Іншої, більшої від цих, заповіді немає» (Мр.12,29-31).
Кам’янка-Бузька, родинне місто багатьох подвижників духовної та світської культури, яскравими представниками яких є Михайло і Льонгин Цегельські та священномученик Роман Лиско, повинно стати одним із багатьох центрів кристалізації нового суспільного устрою в Русі-Україні.
Ми зобов’язані об’єднувати наші державотворчі зусилля на творіння нової обоженої людини, постійно пам’ятаючи настанови наших славних попередників, а особливо повчання великого Митрополита Андрея Шептицького.
І головними дійовими особами в цьому процесі мені бачаться оновлені священик і вчитель, а також сім’я, як сутності, сповнені любові, котрі осягнули відчуття відповідальності за безмежну цінність Божого дару, людського життя, та пізнали глибинні пласти родової, національної та світової культури.