Сьогодні у Кіровограді залишилося лише три будівлі, з якими тісно пов’язана доля Володимира Винниченка, українського політичного та державного діяча, а також прозаїка та драматурга. Це приміщення по вулиці Петровській (нині — Шевченка), в якому квартирує ГУ МНС в області. У дореволюційні часи тут була Єлисаветградська чоловіча гімназія. Друга будівля — Биковське народне училище ім. В. Жуковського, на розі провулків Чечорного (нині — Сухумський) та Плетеного. Також слід згадати і про Єлисаветградську церкву Володимирської Богоматері (нині — Кафедральний собор Свято-Різдва Пресвятої Богородиці), у метричній книзі якої міститься запис, що 17 липня 1880 року в цьому храмі було хрещено хлопчика, Володимира Винниченка. Заїжджий двір по вулиці Солдатській, який належав матері Володимира Кириловича, та будинок по вулиці Сінній, у якому проживала сім’я Винниченків, на жаль, не збереглися.
На приміщенні Єлисаветградської чоловічої гімназії, в якій Володимир Кирилович навчався з 1890-го до 1899 року, встановлена пам’ятна дошка, яка нагадує про це. А от приміщення Биковського народного училища дослідники творчості В. Винниченка та кіровоградські краєзнавці чомусь оминули увагою. Можливо, тому, що про це училище залишилося мало архівних документів. У місцевих ЗМІ одні краєзнавці стверджують, що його було споруджено 1867 року, інші — 1873-го. Скоріше за все, остання дата більш вірогідна. Один із основоположників романтизму в російській літературі Василь Андрійович Жуковський відвідав Єлисаветград 1837 року, супроводжуючи юного цесаревича Олександра ІІ під час ознайомчої мандрівки Російською імперією. А 1873-го, з нагоди 90-річчя видатного поета, в Єлисаветграді заснували Биковське училище його імені.
У цьому училищі здобував початкову освіту Володимир Винниченко. Вступив до нього 1887 року і навчався там три роки. Привернув до себе увагу своїми здібностями, і одна з учительок переконала батьків, щоб продовжили освіту хлопця. Незважаючи на скрутне матеріальне становище родини, по закінченні школи 1890 року Володимира все ж таки віддали до гімназії. У старших класах він брав участь у революційній організації, написав революційну поему, за що тиждень побув «під замком». А 1899 року за активну громадянську позицію його відрахували з гімназії.
Володимир продовжував готуватися і склав іспит екстерном у Златопільській гімназії та одержав атестат. На жаль, сьогодні будівля Златопільської гімназії, зі стін якої вийшло не менше знаменитих вихованців, аніж із Єлисаветградської чоловічої гімназії, стоїть пусткою. Місцеві жителі виймають вікна і двері, розбирають приміщення по цеглині, руйнується воно й від негоди. Тож навряд чи доводиться сподіватись на те, що наступного року, з нагоди 135-річчя від дня народження Володимира Винниченка, на приміщенні Златопільської гімназії може бути встановлено пам’ятну дошку на його честь.
А от на будівлі колишнього Биковського народного училища ім. В. Жуковського таку дошку варто встановити. Сьогодні, щоправда, будівля зовні мало нагадує колишнє приміщення. Адже років зо 30 тому її фасад обмурували сучасною цеглою. Проте внутрішнє планування таке саме, яким воно було, коли там навчався Володимир Кирилович. За радянських часів у цьому приміщенні спочатку була школа № 15, потім — школа № 22, у подальшому там розміщувалися бухгалтерські курси. А сьогодні тут Кіровоградський науково-технічний лабораторний центр, будівельна лабораторія.
Володимир ПОЛІЩУК, Кіровоград, фото автора
