Сьогодні в Кропивницькому залишилося лише три будівлі, з якими тісно пов’язана доля Володимира Винниченка. Це приміщення на вулиці Петрівській (нині — Шевченка), в якому квартирує ГУ МНС в області. У дореволюційні часи тут була Єлисаветградська чоловіча гімназія. Друга будівля — Биковське народне училище ім. В. Жуковського, на розі провулків Чечорного (нині — Сухумський) та Плетеного. Також слід згадати і про Єлисаветградську церкву Володимирської Богоматері (нині — Кафедральний собор Свято-Різдва Пресвятої Богородиці), у метричній книзі якої міститься запис, що 17 липня 1880 року в цьому храмі був хрещений хлопчик Володимир.
А от заїжджий двір по вулиці Солдатській, який належав матері Володимира Кириловича, та будинок по вулиці Сінній, у якому проживала сім’я Винниченків, на жаль, не збереглися.
На приміщенні Єлисаветградської чоловічої гімназії, в якій Володимир Кирилович навчався з 1890-го до 1899 року, встановлена пам’ятна дошка, яка нагадує про це. А от приміщення Биковського народного училища залишається осторонь, про нього чи то не знають, чи забувають.
Торік по місту Кропивницькому встановили більше 30 пам’ятних дощок, на які витратили понад 450 тисяч гривень. Те, що майже на кожній з цих дощок грубі фактологічні помилки, — ще півбіди. Незрозуміло, за яким принципом обирали об’єкти для встановлення цих дощок. Так, перед будинком колишнього обкому Компартії така дошка стоїть, а от про багато будівель, які сьогодні становлять національну пам’ять, забули, як, приміром, про будівлю колишнього духовного училища, у якому навчався Дмитро Крижанівський, автор музики на слова Тараса Шевченка «Реве та стогне Дніпр широкий».
Не встановили пам’ятну дошку і на будинку, у якому у 1887—1890 роках здобував початкову освіту Володимир Винниченко. Школяр привернув до себе увагу своїми здібностями, і одна з учительок переконала батьків, щоб продовжили освіту хлопця. Незважаючи на скрутне матеріальне становище родини, по закінченні школи Володимира усе ж таки віддали до гімназії. У старших класах він брав участь у революційній організації, написав революційну поему, за що тиждень побув «під замком». А 1899 року за активну громадянську позицію його відрахували з гімназії.
Володимир продовжував готуватися і склав іспит екстерном у Златопільській гімназії та одержав атестат. На жаль, сьогодні будівля Златопільської гімназії, зі стін якої вийшло не менше знаменитих вихованців, аніж із Єлисаветградської чоловічої гімназії, стоїть пусткою і руйнується.
АКТОВИЙ ЗАПИС ПРО НАРОДЖЕННЯ В.К. ВИННИЧЕНКА У МЕТРИЧНІЙ КНИЗІ РЕЄСТРАЦІЇ ПРО НАРОДЖЕННЯ, ШЛЮБ ТА СМЕРТЬ ЦЕРКВИ ВОЛОДИМИРСЬКОЇ БОГОМАТЕРІ М.ЄЛИСАВЕТГРАДА. ДЕРЖАВНИЙ АРХІВ КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ, Ф-349, ОП.1, СПР. 25, АРК. 51ЗВ
Шість років тому автор цих рядків знайомив науковця та письменника Володимира Панченка з будівлею Биковського училища. Володимиру Євгеновичу сподобалася ідея встановити на будівлі пам’ятну дошку Винниченку. Але тоді не знайшли коштів на пам’ятну дошку. Не знайшли грошей і торік, хоча у розпорядженні клерків з міської ради було їх більше 450 тисяч гривень.
Та хтозна, можливо до 140-річного ювілею відомого земляка на стіні Биковського народного училища усе ж таки з’явиться дошка Володимиру Винниченку! Чи ні?
Сьогодні, щоправда, будівля Биковського народного училища зовні мало нагадує колишнє приміщення. Адже років зо 30 тому її фасад обмурували сучасною цеглою. Проте внутрішнє планування таке саме, яким воно було, коли там навчався Володимир Кирилович. За радянських часів у цьому приміщенні спочатку була школа № 15, потім — школа № 22, у подальшому там розміщувалися бухгалтерські курси. А сьогодні тут Кіровоградський науково-технічний лабораторний центр, будівельна лабораторія.
