Одного разу спікер парламенту Володимир Литвин висловив дуже жорстку, але точну фразу щодо ставлення народу до влади. Я свідомо не хочу наводити її дослівно, але сенс її був у тому, що, як би м’якше висловитися, народ владу не дуже любить.
Нещодавно я став свідком того, як проходив візит голови Верховної Ради України на Харківщину, зокрема відвідування Лозівського комбайнового заводу, і хотів би висловити свою думку стосовно того, чому народ так ставиться до своєї влади.
До візиту високих гостей Лозівщина готувалася давно. Ремонтували дорожнє покриття вздовж шляху проходження кортежу, упорядковували придорожню смугу, терміново забивали шифером вікна занедбаних будівель, на яких величезними буквами писали слово «ремонт» тощо. Спостерігаючи за всім цим, мимоволі поставало запитання: якщо до візиту високих гостей це можна було зробити, то чому цього не зробили раніше? З цього погляду, візит глави парламенту має безумовно позитивне значення, таких візитів має бути побільше, можливо, тоді й місцева влада продуктивніше вирішуватиме місцеві проблеми.
Чесно кажучи, я навіть не пригадаю, коли керівник такого рангу відвідував Лозівщину. А проблем у районі та місті нагромадилося чимало. Обсяг промислової продукції (у відсотках на 2002 рік) в районі становив 95,4%, у місті — 98,6%; обсяг товарів народного споживання в районі — 98%, у місті — 87,8%; обсяг роздрібного товарообігу відповідно — 91,4% та 95,9%. На тлі високих темпів зростання, про які нам постійно говорить уряд з екранів телевізорів, наведені показники вельми насторожують. У сільському господарстві ситуація критична. У період із 1990 по 1999 рік виробництво сільгосппродукції в районі поменшало: зерна — в 2,8 раза (зі 170 тис. т до 60 тис. т), цукрових буряків — у 3,3 раза (зі 160 тис. т до 48,8 тис. т), соняшнику — в 1,3 раза, молока — в 3,5 раза (з 58,3 тис. т до 16,8 тис. т), м’яса в живій вазі в 6 разів (із 11,6 тис. т до 2 тис. т). Врожайність за вказаний період зменшилася: зернових у 2 рази, цукрових буряків — у 2,7 раза, соняшника — 1,7 раза. Ці дані наводила у своїх публікаціях районна газета «Голос Лозівщини».
У 2004 році ситуація в агропромисловому комплексі критична: в першому кварталі порівняно з 2003 роком у господарствах району поменшала кількість великої рогатої худоби на 4192 голови. Унаслідок зменшення поголів’я, низької забезпеченості кормами, ослабленням виконавської дисципліни загалом в районі, порівняно з минулим роком, виробництво молока поменшало на 657 тонн, м’яса в живій вазі — на 33 тонни. Про це йшлося на зборах управлінсько-господарського активу району.
Погодьтеся, що наведені показники є більш ніж достатньою підставою для того, щоб голова Верховної Ради та голова Аграрної партії приділив найсерйознішу увагу ситуації в районі та місті.
А ось як оцінюють ситуацію в місті його жителі. «Мені боляче дивитися, як моє місто помалу вмирає. Все рушиться і, здається, нікому до цього немає діла. У нашому місті був великий красивий кінотеатр «Схід», де раніше показували фільми, казки, мультики. Тепер це просто розваль, звичайний сміттєзбиральник. Або будівля колишнього магазину в центрі міста — без вікон і дверей. Валиться, розсипається на частини. Ламати — не будувати, це завжди простіше. Боляче дивитися і на наші парки — «Дружба» та «Перемога», які також помирають. Занедбання в них казкове, тільки казка — страшна... Виїжджає з міста молодь у пошуках роботи, стоять заводи, фабрики, підприємства. І жодних перспектив. Ось і грабують усе та тягнуть хто куди. Базар та вокзал — ось і все, що залишилося від нашого міста-трудівника». Це витяг із твору про своє місто учня Євгена Г., опублікованого в районній газеті. Читаючи ці рядки, написані мужнім юнаком — патріотом свого міста, як не пригадати Андерсена.
Чи треба говорити, що в такій ситуації візиту високого гостя народ чекав із надією. А яким він залишився в пам’яті народній? Про що говорили люди після візиту? Про багато що, і мені не хотілося б про це писати, бо це треба було просто почути. Для народу влада — поняття збірне, її не ділять на законодавчу, виконавчу, судову. Глава парламенту — це представник вищої влади. І коли представник центральної влади приїжджає до регіону для того, щоб перерізати стрічку, виступити перед телекамерами, а потім на одному з центральних каналів подається коротка інформація про візит, що глава парламенту перерізав стрічку та висловився за створення ще одного міністерства, то як після цього жителі регіону зі своїми численними проблемами ставитимуться до влади?
Я не хотів писати про цей візит, оскільки розумію, що Володимира Литвина просто підставили. Тому я написав йому невелику записку, в якій повідомив про це, але минуло досить багато часу, а реакції жодної, і я вирішив, що про це обов’язково треба написати.
Участь державних діячів у заходах автоматично переноситься на державу. Хіба не розуміли ті відповідальні (чи не дуже) товариші, які планували візит, що участь у міжнародному заході глави парламенту вимагає відповідного рівня представників іншої сторони. Коли керівника такого рівня привозять на відкриття спільного підприємства, а з іншої сторони забезпечується представництво на рівні холдингу, то це удар по іміджу не тільки керівника, а й держави.
