Труднощі та перешкоди у перетвореннях в Україні такі численні та різнопланові, що вказати на одну або декілька причин — нереально.
Однією з основних причин труднощів, на мій погляд, є те, що влада не може взяти під ефективний контроль сплату податків. До того ж, значна частина українських капіталів осіла за кордоном. Але історія свідчить, що рано чи пізно власники національного капіталу починають вкладати його у вітчизняне виробництво, стаючи патріотами, бо лише патріотизм найнадійніше зберігає їхній капітал.
Необхідно посилити контроль за дотриманням Конституції та законів. Перекривши лише на 50% можливості крадіжок і зловживань, відразу ж можна підняти у 2 — 3 рази життєвий рівень населення.
А захист національних інтересів? Фінляндія запровадила ввізне мито на вершкове масло — 100%, а своє масло експортує. Україна ж, замість того, щоб запровадити вивізне мито на соняшник 100% (бо після нього земля не родить протягом трьох років) і експортувати соняшникову олію, знижує мито з 23% до 17% під тиском країн Заходу, котрі бережуть свої землі від виснаження. І таких прикладів — безліч. Тож ще один із шляхів подолання труднощів трансформаційного періоду — відстоювання національних інтересів.
Слово «реформи» повторюється так часто, що воно вже починає сприйматися, як шаманські заклинання. Але ж, по суті, реформи майже не проводяться. А те, що робиться, часто ілюструє афоризм відомого російського гумориста: «Хотіли як краще, а вийшло як завжди». Низька ефективність економічних перетворень спричинює зубожіння й збайдужіння народу. У значної частини населення бракує національного почуття, що унеможливлює згуртування народу в націю з високими моральними чеснотами та потужним прагненням до перемоги.
Нам бракує компетентних людей у всіх галузях. Водночас, багато гарних фахівців не знаходять застосування своїм здібностям, талантам і змушені виїзджати за кордон. Таким чином, знесилена Україна використовується розвинутими державами як донор.
