Відгук на статтю Романа ГРИВІНСЬКОГО «Про колоніалізм ХХІ століття» («День» № 91-92 від 27 травня 2016 року)
У газеті «День» в інтерв’ю Віла Мірзаянова «Про колоніалізм XXI ст.» і зокрема в підрозділі «Росія вдає, що вона — федерація», він говорить:
«Я впевнений, що це буде Московія. Бази для збереження Росії як національної держави в її нинішніх кордонах немає. Ця база є лише довкола Москви, на півночі (Архангельськ, Новгород, можливо, Вятка), на півдні — навряд чи далі Курська. У Сибіру вже орудує Китай, компанії інших країн. Давно відомо, що незалежності, принаймні економічної, прагне Далекий Схід. А економічна незалежність — поряд з політичною. Тому я переконаний, що російська держава як національна можлива лише в межах Московії. Росія — це і є Московія».
І ось тут думку Віла Мірзаянова я продовжу. Починаючи від Далекого Сходу до Уралу — усе так. А ось Поволжя — це група історично створених держав, які мають свою територію, мову, традиції і культуру, тому у них є право бути незалежними.
Далі. Узбережжя вздовж Північно-Льодовитого океану від Мурманська до Уральських гір — це історична територія угро-фінів і має належати сучасній Фінляндії.
А Південь Росії — це територія України.
Крим — територія кримських татар, що має право створити свою республіку в складі України.
На Заході Новгород, Воронеж, Курськ, Орел є історично українська земля теж.
Згадаймо Аттілу, Ярослава Мудрого.
І ось Москва.
Хто створив її?
Юрій Долгорукий — київський князь.
Про російську державу і натяку тоді не було.
Тож Москва, по суті, північно-східний форпост Київської Русі.
Санкт-Петербург стоїть на кістках українських козаків.
Отож, висновок.
Україна має називатися Київська Русь зі столицею в місті Київ.
Москва має бути в ролі Нью-Йорка у США.
А Санкт-Петербург має бути мегаполісом за типом Сінгапура.
Це буде історично і це буде справедливо.
А що стосується «ядерної кнопки», то з допомогою сучасної технології, потрібно перетворити її на кнопку Добра, а не зла.
