У вашій газеті («День» №146) вміщено звіт журналіста І. Сюндюкова про круглий стіл провідних академіків-суспільствознавців на тему «18 років незалежності України: досягнення і втрати». Судячи зі звіту, маститі вчені не запропонували ні оригінальних ідей, ні вартісних пропозицій.
Наприклад, один академік запропонував створити єдину державницьку ідеологію, яка передбачає захист недоторканності кордонів, державну єдність України, приборкання сепаратизму. Але всі ці поняття мають не ідеологічний характер і передбачені в Конституції України і законах. Питання в тому, яка державна ідеологія в нас може бути — тоталітарна, націоналістична чи соціалістична. Ліберально-демократична ідеологія державною бути не може, кожен громадянин демократичної країни може мати свої переконання, і ніхто не має права нав’язувати йому будь-які інші переконання. Ніяка державна ідеологія не врятує Україну від розпаду та сепаратизму, якщо політична еліта продовжуватиме свій антинародний курс, якщо прірва між багатими й бідними, вже зараз найбільша в Європі, буде постійно поглиблюватися, якщо не будуть демократичним шляхом вирішені суперечності між двома українськими субетносами — південно-східним і західним. Я як читач хотів би послухати думки маститих учених з цих питань, але вони ухилилися від роз’яснень.
Я рішуче засуджую пихату великодержавну риторику, яка містилася в листі Д. Медведєва Президентові В. Ющенку. Проте потрібно визнати, що зовнішньополітичний курс України з 2005 р., спрямований на віддалення України від Росії, є помилковим і не відповідає нашим національним інтересам. Добросусідські дружні відносини двох держав не лише не перешкодили б інтеграції нашої країни до Європи, але навіть сприяли б їй. Переважна більшість українців не бажає бачити в Росії свого найлютішого ворога. І тому антиросійський курс не схвалюється ними, викликає розкол країни, завдає нашій державі великих економічних збитків. Європейські політики давно втомилися від постійних російсько-українських з’ясувань і не бажають псувати свої відносини з Росією. Набундючений лист Д. Медведєва звалився на голову глави нашої держави як манна небесна. Вища бюрократія з оточення Президента розгорнула грандіозну кампанію в ЗМІ, мета якої — покласти на Росію провину за погіршення українсько-російських відносин, виправдати свій зовнішньополітичний курс, внаслідок чого ми від Росії відійшли, а до Європи не прийшли. Пропагандистський ефект від таких кампаній, заснованих на напівправді, не може бути тривалим.
Нам потрібно думати, як вийти з цього становища, як змінити зовнішньополітичний курс, який зараз веде Україну до глухого кута. У всіх цивілізованих країнах зовнішня політика сприяє розвитку економіки та згуртуванню свого народу, у нас же — навпаки, шкодить економіці та розколює націю.
Головну небезпеку для української держави являє не Росія, а жадібність і бездарність її керівництва.
