Одного разу в Києві на Хрещатику я в кіоску побачила газету «День» українською мовою і звернула увагу, що назву було набрано не чорним, а великим світлим шрифтом. Відтоді, а було це як тільки вона з’явилася, я передплачую її. Газета мені подобається своєю тематикою, різноплановістю, постійною увагою до визначних дат. «День» — справді демократична газета, без критицизму до інших думок. Мені видається, що ми з радянських часів звикли до того, що кожен свою думку вважає головною і що вона не підлягає запереченню. Гадаю, саме тому українці як єдиний народ, як нація не можуть постати. Газета розрахована на інтелектуальних читачів, вона підштовхує до розвитку думок. Незаперечною перевагою газети є різноплановість тематики. Серед рубрик і тем сторінок виділяю «Особистість», «Історія та Я», щиро захоплююся фотовиставками «Дня». Я детально вивчила матеріали про Голодомор, що їх друкував Джеймс Мейс, постійно знайомила з ними колег-лікарів. Серед авторів, яких я знаю, шанувала або шаную, це Сергій Кримський і Клара Гудзик (на жаль, нині покійні), Ігор Сюндюков, Ігор Лосєв, Іван Дзюба, Петро Кралюк. А ще Юрій Щербак — я давно з ним знайома, бо навчалася в тому ж медичному інституті, що й він. Пан Юрій завжди був особистістю, оригінальною і неповторною. Я поділяю його думки щодо впливу на Україну аварії на ЧАЕС, стосовно наших сучасних реалій. В його присутності відчуваєш гармонію, глобальність мислення. Хочу сказати, що «День» стимулює розум і дух українців, причому не нав’язливо, а коректно. Я розумію і поважаю авторський колектив газети, я її просто люблю, часто роблю з неї вирізки чи виписки, купую книжки з Бібліотеки «Дня». Я і моя родина не уявляємо собі, щоб не було цієї газети.
