Мені, студентові факультету теології, доводиться мати справу в процесі навчання з літературою на різних мовах. Підручників із богослов'я російською мовою дуже малий відсоток, переважає німецька, італійська, багато перекладів польською та українською мовами. Тому мовні знання зараз є необхідними, щоб мати можливість познайомитися з роботами видатних дослідників теології. В богословських навчальних закладах велику увагу приділяють мовним студіям. Слухачі духовних семінарій в обов'язковому порядку вивчають церковнослов'янську, українську, англійську, латинську і грецьку мови. Коли є бажання продовжити навчання за кордоном, потрібно знати також і італійську чи польську мову. У Львівській богословній академії велика частина лекцій читається англійською мовою тому, що викладацький склад запрошується з країн Західної Європи та Америки. Студенти не можуть нехтувати вивченням мови не лише рідної, але також й іноземної.
Сучасна мовна політика, що проводиться в нашій державі, дає можливість відсунути вивчення української мови на другий план. Абітурієнти за власним бажанням можуть складати вступні іспити російською мовою, не знаючи української. Бажання таких абітурієнтів складати іспити російською лише ілюструє незнання та упереджене ставлення до української мови. Якщо дії студентів ще можна пояснити тим, що вони не можуть приділити більше часу для вивчення української мови тому, що студіюють інші дисципліни, то позиція викладачів, які дозволяють собі приймати іспити російською, викликає лише негативні емоції і пояснюється їхньою непрофесійністю, низькою кваліфікацією та небажанням дати знання учням з рідної мови. Таких викладачів не хочеться називати словом вчитель, їм важко знайти виправдання.
