Доброго дня, шановна редакціє!
Трагічні реалії сьогодення спонукали велику частину нашого суспільства усвідомити відповідальність кожного за долю України. Найкращі сини і дочки поклали своє життя за майбутнє нашої держави. Ці обставини закономірно народжують і розкривають як найкращі риси, так і найогидніші — підлість, зраду, вбивців, мародерів і перевертнів.
У царині мистецтв хвиля підйому виносить на поверхню майстрів різного жанру, які своїм талантом звертаються до співвітчизників, щоб подарувати впевненість усім нам у завтрашньому дні. У всіх нас травмовані душі, і вони (ці душі) так жадають тих слів, які вселять віру в добро і спокій на нашій землі.
І ось дійство перше — бенефіс Тимошенко (І. Лосєв), як у воду подивився. Майстерність «фокусника-ілюзіоніста» (І. Л.) — неперевершена. І люди вірять і покладають надії, що насправді «Крим ми незабаром повернемо Україні» (Ю. Т.), вони цього хочуть і Ю. В. їм це обіцяє. Тимошенко добре розуміє, що це «незабаром» віддалене в часі на відстань коли: «Жить в эту пору прекрасную уже не придется ни мне, ни тебе», але про це вона мовчить.
Дійство друге — ХІІ З’їзд ВО «Батьківщина», який за змістом тягне на театр одного актора. Школа Станіславського відпочиває. Спостерігаючи як «спраглі» цілували, плакали, тягнулися, щоб доторкнутися до месії — виникла тривога і занепокоєння. Коли ж люди усвідомлять, що для розбудови тої країни, за яку віддали свої життя герої Небесної Сотні, не достатньо красних слів, обіцянок, а треба реформи, програми і політична воля для їх втілення.
Ю. Тимошенко запевняє аудиторію в тому, що вона за ці 2,5 року все настільки переосмислила і стала зовсім іншою, що готова покласти все своє життя на вівтар боротьби за щастя кожного. Не так давно вся Україна чула Януковича, що він почує кожного. Це школа і методи політиків цієї генерації.
Катерина КОРОВІНА, Житомир
