Закінчення президентської кампанії у Дніпропетровську ознаменувалося прикрим інцидентом. У запалі політичної боротьби невідомі пошкодили пам’ятник Тарасові Шевченку. Бронзовий монумент зголосилися привести до ладу представники громадськості, які спільними зусиллями зібрали необхідні кошти. Проте в День пам’яті Кобзаря біля підніжжя пам’ятника після покладання вінків та букетів знову зазвучали заклики до боротьби за владу. Серед учасників мітингу розгорнулася гостра дискусія, яка продемонструвала, що до спокою та єдності в нашій країні ще дуже далеко. Різні думки висловлюють і жителі Дніпропетровська, далекі від партій і політичної кухні. Єдність відчувається лише в тому, що всім, особливо з настанням весни, хочеться позитивних змін у нашому житті.
Валентин ГОЛОВКО, головний геолог Українського інституту з проектування металургійних заводів:
— Хорошою новиною для мене стало те, що Віктор Янукович свій перший закордонний візит як Президент України здійснив до Європи. Я не відношуся до його прихильників, утім, як і до прихильників Юлії Тимошенко. Але вважаю, що він правильно зробив, поїхавши спочатку до Брюсселя — столиці Євросоюзу. Це стало приємною несподіванкою для багатьох наших громадян, які налаштовані на користь євроінтеграції України. Як і під час наступного візиту — до Москви — доленосні рішення там прийняті не були. Але В. Янукович дав зрозуміти, що Україна, як і раніше, вважає себе європейською країною і збирається продовжити курс на зближення з ЄС попри «реанімацію» добросусідських відносин із Росією. Бентежать, звичайно, деякі вислови Віктора Федоровича в Москві в дусі дотепів В. Чорномирдіна, але в цілому зовнішньополітичні пріоритети розставлені правильно. Хоча лише час покаже справжні задуми нового Президента. Засмучують мене події довкола формування нової коаліції у парламенті та політичні ігри за участю спікера В. Литвина. Здається, його чекає доля О. Мороза, і, врешті-решт, він виявиться не потрібним ні тим, ні іншим. Звичайно, враховуючи важкий економічний стан у країні, необхідне швидке формування уряду. До того ж, не хотілося б, аби наша країна знову занурилася в дострокові парламентські вибори. Але чому як голову уряду нам знову нав’язують кандидатуру Миколи Азарова? Українське суспільство ще прекрасно пам’ятає його як першого віце-прем’єра. За основним фахом він геофізик, а на чолі уряду необхідний кваліфікований економіст. Самоук на такій посаді — це зовсім не те. Невже в Партії регіонів немає молодих, здібних і освічених людей, а головне тих, від кого можна чекати нових підходів? Допустимо, це могла б бути Ірина Акімова, яку нещодавно призначили на посаду першого заступника голови Адміністрації Президента. Мені здається, що нові кандидатури могли полегшити створення коаліції у парламенті, оскільки дуже часто переговори заходять у глухий кут через особисту неприязнь і старі рахунки, що існують між учасниками цих переговорів. Вийти з подібної ситуації можна шляхом кадрового оновлення, тим паче, що в суспільстві, як продемонстрували президентські вибори, існує гострий попит на нові обличчя в українській політиці.
Олег КЛИМОВ, поет:
— Для мене найприємніша подія останнім часом — це закінчення президентської кампанії, що практично збіглося з приходом весни. Попри те, що наші громадяни розійшлися в думці, за кого голосувати, а багато хто взагалі не ходив на вибори, обрання нового Президента — це все ж оновлення і певна надія на зміни. Люди замордовані зростанням цін та низьким рівнем життя. Вони хочуть стабільності й впевненості в завтрашньому дні. Оду на обрання Януковича я б писати не став, тим паче, що не зрозуміло, куди він поверне. А доки вгорі ділять владу, прості люди бачать дуже непривабливу картину — розбиті дороги та брудні вулиці, що не прибиралися всю зиму. До цих пір під ногами крижані тороси, якими насилу пересуваються як пішоходи, так і автотранспорт. Це справжня катастрофа для людей похилого віку й особливо інвалідів. П’ятиповерхівку, де я живу, в колишні часи називали «будинком сліпих», оскільки її заселяли члени УТОС. У нас був доглянутий двір з альтанками, дитячий майданчик і навіть невеликий фонтан. Сліпі збирали розетки і вимикачі, заробляючи собі на життя. Тепер на них ніхто не звертає уваги. Інколи я бачу, як мій сліпий сусід пробирається з паличкою до магазина. Але оскільки тротуари й дороги ніхто не чистить від снігу та льоду, він не може зрозуміти, де бордюр, за яким починається проїжджа частина. Світлофори біля нашого будинку давно не працюють, та й дорожні знаки кудись зникли. Крім того, скрізь зяють відкриті каналізаційні люки. Добре, якщо хтось із сусідів візьме під руку цю літню людину й переведе через дорогу, якою мчать машини. Тут і зрячому небезпечно ходити, не те що сліпому. Взагалі, не уявляю, як живуть інваліди, якщо багатьом здоровим життя здається важким. Цікаво, чи згадує хтось про це в парламенті, чи їм зовсім не до цього?
Юрій БОЛОВІН, фотограф:
— Життя сьогодні таке, що день прожив — і вже добре. А якщо пенсію виплатили вчасно, то й взагалі прекрасно. Поки є можливість працювати і дозволяє здоров’я — можна залишатися на плаву. Я не сумую й заробляю, як умію, своїм ремеслом. Ось нещодавно робив «дембельський» альбом для депутатів, які хотіли увічнити себе «для історії», оскільки грядуть перевибори до місцевих рад. Вирішив замість нудних і казенних підписів під фото зробити жартівливі, але вони цього не зрозуміли і навіть образилися. Вочевидь, вони сприймають свою діяльність і самих себе занадто серйозно. А взагалі душу гріють різні захоплення. Недавно задумав вимостити свою садибу декоративною плиткою. Але не такою халтурою, що скрізь продається і розвалиться через кілька років. Узяв книги і посібники, почав вивчати, аби можна було виготовити якісну плитку різної форми та різних кольорів. Виявилося, що це дуже цікава справа. Крім того, майже десять років займаюся бджолами. Заняття це дуже непросте — даремно над колишнім президентом жартівники сміялися. Для того, щоб мед вийшов хороший, необхідний великий досвід. Зараз бджоли почали прокидатися, необхідно їх підгодовувати, але якщо перестараєшся, то вони можуть загинути. Тут ціла наука, і в кожного пасічника свої секрети, якими не всі діляться. Тому засмучує лише погода, дуже чекаю на справжнє весняне тепло, коли оживе вся природа.
Леся СТЕПОВИЧКА, голова Дніпропетровської обласної організації Національної спілки письменників України:
— Про погане не хочеться говорити, хоча далеко не все в нашому житті вселяє оптимізм. Особливо те, що відбувається в політиці. На вихідні разом із відомим краєзнавцем Миколою Вівчарем ми їздили в село Старі Кайдаки. Відвідали невеликий музей, що працює при місцевому Будинку культури. Його директор Ніна Протопопенко за підтримки своїх земляків збирає цікаві експонати. Наприклад, матеріали про лоцманів дніпровських порогів. Найближчим часом приємною подією для мене стане літературно-музичний вечір на честь ювілею видатної української поетеси Ліни Костенко, яку я вважаю совістю нашого суспільства. Пізніше, на початку квітня, в Національному гірничому університеті пройдуть традиційні читання, присвячені пам’яті Олеся Гончара, а в дніпропетровському Палаці студентів має відбутися презентація книги вибраних віршів поета Віктора Коржа. Для культурного життя Придніпров’я це помітні події, які, безумовно, несуть позитивні емоції людям.
