Народився В’ячеслав Гаврилович Вировець 5 березня 1937 р. в с. Іскрисківщина Білопільського району Сумської області в багатодітній хліборобській сім’ї. Відмінно закінчивши неповну середню школу, вступив до Іскрисківщанського сільськогосподарського технікуму — в минулому Михайлівська агрономічна школа, в якій до революції сім’я цукрозаводчиків Терещенків готувала спеціалістів-економів. 1956 р. отримав диплом із відзнакою молодшого агронома-рільника.
Упродовж 1959—1964 рр. навчався на відділенні селекції і насінництва агрономічного факультету теперішнього Харківського національного аграрного університету імені В.В. Докучаєва. За час навчання в інституті сформувалося коло наукових інтересів В.Г. Вировця завдяки зусиллям висококваліфікованого професорсько-викладацького колективу найстарішого вітчизняного освітнього галузевого закладу на чолі з всесвітньо відомим ученим, академіком В.Я. Юр’євим.
1964 року провідні професори Всесоюзного науково-дослідного інституту луб’яних культур (м. Глухів Сумської обл.) Г.І. Сенченко та Г.Й. Аринштейн запрошують В.Г. Вировця на роботу до відділу селекції науковим співробітником.
Одночасно з дослідницькою роботою у Глухові В.Г. Вировець підготував дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за темою: «Вивчення продуктивності різних репродукцій насіння конопель» і блискуче захистив її 1971 р. в Інституті рослинництва ім. М.І. Вавилова (С.-Петербург, РФ).
Захопленість культурою конопель, постійне удосконалення своєї кваліфікації, висока вимогливість до себе і підлеглих стали вагомими аргументами для призначення 1971 р. В.Г. Вировця завідувачем відділу селекції конопель. У цей час місце і роль конопель в економічному балансі країни з об’єктивних причин суттєво понизилися. Через генеральну лінію партії щодо нищівної боротьби з наркоманією стала чітко простежуватися тенденція до згортання цього напряму. Було запропоновано декілька шляхів розв’язання проблеми. Один із них передбачав боротися з наркоманією через створення нейтральних до неї нових сортів конопель. Відповідні дослідження розпочалися з 1972 р. під патронатом трьох відомств — сільського господарства, внутрішніх справ та охорони здоров’я — і методичним керівництвом АН СРСР під загальним наглядом ЦК КПРС. За таких обставин учений успішно і, головне, зважливо продовжує дослідження.
За тривалий період діяльності в Інституті луб’яних культур В.Г. Вировець пройшов шлях від молодшого наукового співробітника до заступника директора з наукової роботи. Під його керівництвом і за безпосередньої участі виконано ряд унікальних фундаментальних та прикладних досліджень із селекції й насінництва, які істотно вплинули на підвищення продуктивності сортів, зміну біологічної природи конопляної рослини, а також сприяли розв’язанню проблем суспільства, зокрема щодо боротьби з поширенням наркоманії.
Взагалі ж у науковій діяльності В.Г. Вировця можна виділити ряд важливих етапів у селекції конопель. Передусім це торкається такої ознаки, як однодомність, пов’язаної з мрією багатьох найбільш допитливих поколінь коноплярів, що відкриває можливість механізації процесів збирання, відповідно виключаючи необхідність вибирання вручну чоловічих рослин із посівів конопель.
У Національному центрі генетичних ресурсів рослин України, що функціонує при всесвітньовідомому Інституті рослинництва ім. В.Я. Юр’єва НААН, зареєстрована одна з найбільших на земній кулі колекцій зразків і сортів конопель з 27 країн світу, до формування якої чимало зусиль доклав професор В.Г. Вировець через Інститут луб’яних культур НААН. За період 1940 — 2016 рр. в установі створено понад 50 сортів промислових конопель за дієвої участі В.Г. Вировця.
Від 1973 р. В’ячеслав Гаврилович розробляє новий у світовій практиці напрям селекції конопель під науковим керівництвом на той час директора інституту проф. Г.І. Сенченка. Завдяки цілеспрямованій роботі В.Г. Вировця і колег-науковців були розроблені нові методики, одержано новий вихідний матеріал, модернізовані методи тонкошарової хроматографії, розроблені польові методи оцінки до цвітіння індивідуальних рослин, вивчені біологічні особливості накопичення канабіноїдних сполук, їх локалізація в органах рослини, кількісні та якісні зміни під впливом різних умов вирощування та ін.
Наступним етапом науково-дослідної діяльності В.Г. Вировця з цього напряму стало створення нового покоління сортів практично з повною відсутністю канабіноїдних сполук, зокрема таких, як Глухівські-33 та Глухівські-46. Сорти однодомних конопель без наркотичних властивостей знаходять широке застосування в Україні та СНД. А районований у 1987 р. високоволокнистий сорт ЮСО-31 є одним із перших серед будь-яких сільськогосподарських культур країн СНД, він зареєстрований 1997 р. в ЄС. До речі, ще на початку 90-х рр. минулого століття голландці прийняли цей сорт за стандарт.
В.Г. Вировцю вдалося отримати якісно новий селекційний матеріал не лише без тетрагідроканабінолу (ТГК), а й без інших компонентів.
Результати майже 45-річних досліджень В.Г. Вировця з селекції ненаркотичних конопель завершилися впровадженням у виробництво цілого ряду ненаркотичних високопродуктивних сортів.
Важливою віхою в житті й подальшій творчій діяльності В.Г. Вировця стало узагальнення його селекційної роботи і підготовка на її основі та успішний захист 1992 р. в Інституті біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН докторської дисертації за темою: «Створення високопродуктивних сортів конопель без наркотичних властивостей».
1996 р. було проведено міжнародне випробування 13 сортів конопель із країн ЄС та України. Сорти Інституту виявилися порівняно високоврожайними за волокном та насінням, відзначалися скоростиглістю, а за низьким вмістом ТГК були унікальними.
Сьогодні минув 53-й рік роботи В.Г. Вировця в Інституті луб’яних культур, з яких понад 30 років він пропрацював на посаді завідувача відділу селекції.
Завдяки міжнародному співробітництву з ученими-коноплярами, а також участі В.Г. Вировця в конгресах Європи, Канади і Китаю успіхи українських селекціонерів стали надбанням багатьох країн світу.
Творча спадщина В.Г. Вировця налічує понад 15 сортів дводомних і однодомних сортів конопель, 20 авторських свідоцтв та патентів на сорти і винаходи, ним опубліковано понад 230 статей та наукових праць...
Пережив В.Г. Вировець і всі негативи, коли, до кінця не розібравшись у ситуації, владою було прийнято рішення про фактичне консервування промислового виробництва конопель в Україні. Торік площі посівів технічних конопель в Україні почали поступово збільшуватися та досягли 3471 га, і всі вони засіяні сортами, створеними за участю професора В.Г. Вировця. Напрацювання вченого стали в пригоді й при черговій зміні статусу установи. Так, згідно з рішенням Президії НААН від 26 жовтня 2016 р., у Глухові знову самостійно працює Інститут луб’яних культур НААН із загальнодержавними функціями, який, на власне переконання, не уявляє свого майбутнього без нових розробок та ідей і, головне, — без сортів професора В.Г. Вировця.
Зараз В.Г. Вировець продовжує працювати як головний науковий співробітник відділу селекції і насінництва конопель Інституту луб’яних культур НААН над створенням нових, більш продуктивних сортів, що відповідатимуть дедалі вищим вимогам сучасності.
