Світ легко ввергнути у війну, зокрема і ядерну. У ній, погодьтесь, не буде ні переможців, ні переможених. Знову доведеться запрягати коней і їхати еволюційним шляхом. А якщо ви володієте вокальними даними, то, вважаю, не зайвим буде співати, як той Андрій Макаревич: «Ты помнишь, как все начиналось». Це допоможе у відродженні.
І тут не до жартів, коли найстрашнішим ворогом людства, як на мене, є невігластво та амбіційність політиків, вершителів його долі. Звичайно, невігластво можна простити, ми все ж таки люди, а ось непомірну гордість, котра спонтанно переростає в їхніх душах у амбіційність, простити не маємо права. З нею сміливо завжди треба йти «на прю». Із піднятим забралом. Це — громадський обов’язок кожного з нас: і того ж сусіда Вані, й тієї ж прибиральниці Мані. Якщо вже на те пішло.
Усім політикам право на гордість можуть дати лише власні здобутки в справі боротьби за мир та добробут людей на Землі. Особиста відповідальність за все. А то дожартуємося, дограємося ядерною булавою. Причому в найближчий час.
Про це переконливо свідчить і перебіг останніх подій у світі — ядерну зброю жадають мати також і окремі терористичні загони, хворобливо амбіційні плани котрих не мають меж.
До того йдеться. Думаймо про це й остерігаймось цього.
