Саме так вважають мої респонденти, а це відомі у Львові (і не тільки) люди, яких поважають і до думки яких дослухаються. І хоча у їхніх коментарях досить багато печалі, бо насправді у нашому сьогоденні є через що бути у розпачі, загальна тенденція розмов така: «Є позитивне зерно». Можливо, тому, що всі ми — у передчутті новорічно-різдвяних свят...
Ігор ГУЛИК, журналіст, політичний експерт, головний редактор «Львівської газети»:
— Якось так вийшло, що міркуючи про рік, який минає, я прочитав інтерв’ю Тараса Прохаська на одному із львівських сайтів. «Я вірю в те, що є так, як є, і інакше бути не може, — каже письменник, — бо якби могло бути інакше — було б інакше». Тільки у тому «як є» ми схильні виділяти добре і зле — на нашу, суб’єктивну думку. Бо і справді, те, що «добре» для нас, може здаватися не надто «добрим» для інших. Для мене особисто 2012-й аж нічим не відрізняється від попередніх. Що було доброго — це багато роботи і можливість побачити трохи світу. На мій погляд, спільнота також мала б зауважити певні позитиви у високосному році, попри тотальну нехіть визнавати їх тими, хто претендує на роль провідників нації. Навіть вибори (нечесні та брудні) мають певне позитивне зерно у тому, що дали знати достеменно: хто є хто, що ховається за вельми привабливою риторикою, а що є насправді. Тобто стали шансом для дорослішання тих, хто хоче це робити. І, мушу сказати, що ті охочі, принаймні серед мого середовища, вважають приблизно так. Що зле? Побільшало «пророків», які достеменно знають, як мають жити усі решта, всі, хто вважає, що жити можна і треба по-різному. Побільшало тих, хто вірить схожим просторікуванням. Як на виборчий рік, воно зрозуміло, але у загальному контексті так не мало б бути. Найбільше зло — чергова хвиля розчарування і збайдужіння отих легковірів, яка вже дається взнаки. Особисті негаразди навряд чи суттєві, попри недуги близьких, розумієш, що треба якось їх долати. Простіше кажучи, жити далі.
Тетяна ВЕРГЕЛЕС, заступник головного редактора інформагенції ZIK:
— «Хартія вільної людини» від групи «Першого грудня» — добрий початок зими. На бездуховному тлі, коли після виборів риторика переможців «з’їхала» з високих матерій на зручну формулу «Політика — це гроші», прозвучали слова «Мораль і духовність не можуть бути відкладеними на завтра». Це ѓрунт для тих сил, які Ліна Костенко назвала «солідарним колом»... Добре — сніг після аномально теплого листопада, бо це визначеність між теплом і холодом: буйний чистотіл під парканом — лише ілюзія літа. Ілюзіями жити шкідливо. І очікуванням кінця світу також. Учені — астрофізик Любов Янків-Вітковська та історик Ярослав Грицак застерегли панікерів: «Менше фаталізму і скиглення. Більше готовності до дій і бажання великої пригоди». Facebook облетіла фраза — «Думайте про що думати»... Це час для відвідин фестивалю JazzBez, для данських серіалів, з «екологічно чистими», не спотвореними пластикою обличчями — як от «Міст». Це світло «Парижа у снігу» Поля Гогена, «Метелики» львівського художника Вадима Аксьонова, фотовиставка з Гімалаїв Ігоря Филипіва, що, помандрувавши світами, відігріває серце у Львові. Він відігріває, а хтось інший із першим снігом подався назавжди за океан. Добре це чи погано?
У Савіка Шустера розбирали по кісточках бюджет-2013. Лановий, Пинзеник, Ляпіна переконливі: ситуація кепська. Ще 1 млрд грн на Євро-2012 — що за цинізм? Дратує вічний учасник ток-шоу Колесніченко, цей «ходячий розбрат». Навіяв гіркі думки пошук подарунків до Дня святого Миколая: яку річ не візьмеш — Китай. Від цукернички до кухонного комбайна. Українське виробництво заживо вклали у труну й ділять бюджет — шкуру невбитого ведмедя.
Павло ТАБАКОВ, співак, композитор, переможець «Голосу країни»:
— Хорошого, на щастя, останнім часом не бракує! Уже найближчої суботи, 15 грудня, у моєму рідному Львові відбудуться два сольні концерти «Така зима», усі квитки на які розлетілися, немов гарячі пиріжки. Цими концертами подякую землякам за шалену підтримку у телепроекті «Голос країни». Подарую публіці майже десяток нових пісень. І це — також із категорії хорошого. Останніми місяцями я написав багато нової музики, що мене як митця не може не радувати. Не дочекаюся суботи, коли зможу показати цей матеріал вибагливому львівському (і не тільки: на концерти їдуть і кияни, і тернополяни, і одесити...) слухачеві. Ще один сюрприз моїх «сольників» — прем’єра кліпу «Така зима». Ось вам іще одна добра новина. А з поганого... Негатив в останні дні, мабуть, тільки від нечищених засніжених доріг. Днями їхав автомобілем з Києва до Львова — і такого надивився... Та й у самих містах ситуація не набагато краща. На жаль. Зима, як завжди, прийшла несподівано.
Олександр БОЖИК, скрипаль-віртуоз, суперфіналіст шоу «Україна має талант»:
— Найпозитивніші емоції останнім часом мені подарували два мої сольні концерти, що пройшли у Львові з переаншлагами. Люди цікавляться класичною музикою та музичними експериментами! І це — чудово. Моя «музична терапія» пройшла «на відмінно». Вже кілька днів не замовкає телефон: люди телефонують, щоб подякувати за концерт. Щасливий і тим, що Національний проект «Книга рекордів України» офіційно зареєстрував мій рекорд — гру на чотирьох скрипках одночасно. Нову вершину, яку я присвятив своїм батькам, підкорено. Не люблю зациклюватися на негативі, але все ж прикро, що час біжить так швидко. Концерти, репетиції, записи у студії... І зрештою бракує часу на зустрічі з рідними, друзями. Не можу дочекатися Різдва, коли вся родина збереться за святковим столом, за колядою. І ми нарешті зможемо кілька днів присвятити відпочинку та сімейному спілкуванню.
Галина ГУЗЬО, незалежний журналіст:
— З доброго під кінець року, благо, є що перелічити. Радію, що львівська публіка цінує свої таланти: концерти львівських артистів, які пропагують якісну музику, проходять з аншлагами! Маю на увазі «сольники» і скрипаля Олександра Божика, і «Голосу країни» Павла Табакова... Добре, що високосний 2012 рік, який, кажуть у народі, зазвичай не з легких, для моїх рідних та друзів видався здебільшого хорошим. Було започатковано багато успішних проектів, відбулося чимало важливих позитивних подій та змін — як у професійному, так і в приватному житті. 11 грудня моїй маленькій племінниці Юлі виповнився рочок! Спостерігаю за цим малим чудом, яке вже зараз із цікавістю гортає книжечки й так розумно на тебе дивиться, — і радію життю! З нетерпінням чекаю новорічно-різдвяних свят, щоб побільше часу провести з рідними. З поганого... Зізнаюся, «дістали» розмови про кінець світу. Найбільш прикро, що цією нісенітницею переймаються, здавалося б, мудрі люди...
