... Людина, яка зрадила один раз, неодмінно буде зраджувати на постійній основі, під будь-яким приводом. І без приводу також! Сьогодні необхідно віддати належне високому мистецтву політичної гри, яке продемонструвала Партія регіонів. Хоча, ймовірніше, за цими подіями «проглядаються сліди» закордонних сценаристів. Що стосується переб ігу політичних змін в Україні, коаліція між регіоналами, соціалістами та комуністами — анекдот на тему дня. Адже Симоненко, заклятий послідовник Мороза, може в будь-який час «зморозити» з вигодою для себе. Всім зрозуміло, що комуністи зі своєю безпринципністю та політичною імпотенцією потрібні Партії регіонів, як собаці п’ята нога... Сьогодні не позаздриш Януковичу та Партії регіонів: із такими коаліціянтами того й гляди... «зморозять».
Однак, слід зауважити, що питання коаліції та все, що сталося у Верховній Раді, — послідовні кроки більш важливої політичної гри. Починаючи з прийняття деякими обласними законодавчими органами України постанови про надання російській мові статусу другої державної мови, так званих народних акцій протесту проти присутності військ НАТО в Криму та інших, на перший погляд, незначних акцій, політична ситуація поступово, але твердо дестабілізується. Мета контрреволюції — книжкові істини марксизму-ленінізму — щоденні, хоч і незначні, але рухи вперед. Жодного дня стояння на місці. Поступ, поступ, і ще раз поступ. Ось так, крок за кроком, контрреволюція завойовує авторитет, тим самим показуючи неспроможність «помаранчевих» правити у країні. Лозунг «чим гірше, тим краще» — ось основна теза контрреволюції. Мета всіх цих акцій — глибока політична криза та усунення на хвилі «народного гніву» Президента Ющенка від влади. І зараз не має абсолютно ніякого значення, хто прийде і в якій послідовності, кількісному та якісному складі до верховної влади та до уряду, політичний човен буде й далі розгойдуватися доти... доки не перевернеться. І що ж далі? Як відомо з історії, періоди «розгулу демократії», як це не прикро, завжди закінчуються диктатурою. Ім’я диктатора можна називати, а можна й не називати. Це не принципово. Принципово інше: політичні ігри та амбіції «помаранчевих» стали над державними інтересами. Вітаю вас, панове, догралися!
