Шановна редакціє газети «День», буду вам безмежно вдячний, якщо надрукуєте моє звернення до українського народу на сторінках вашої газети.
Вважаю найважливішим питанням і проблемою для зміцнення держави Україна — відчути кожному із нас у собі українця.
Український народе!
Для чого ти живеш на цій Богом даній землі, якщо тебе по всьому світі нараховується 70 мільйонів, а ти не маєш справжньої незалежності? Відстала, дика Африка і та звільнилася від колоніальної залежності.
Твої близькі сусіди, держави-карлики у порівнянні з тобою, спроможні здобувати і утримувати свободу.
Важко усвідомити народові будь-якої іншої держави, що ми маємо проблеми у виборі проукраїнського парламенту і президента.
Чому нас має лихоманити і лякати, яку Конституцію прийме парламент чи інтереси якої держави буде захищати новобраний президент, або яку державу нам збудують депутати.
На мій погляд, ці проблеми в першу чергу існують через те, що ми ще не всі почуваємося справжніми українцями!
Ми даємо підстави Росії боротися за нестійких українців і розколювати Україну.
Росія навіть ввела термінологію «русскоязычное население», вважаючи, що вони вже не українці і що їх потрібно захищати від українізації, і що вона (Росія) має право втручатися у внутрішні справи України.
Росія приймає закон про можливість введення свого війська на чужі території. Мета зрозуміла і небезпечна для України — це втрата незалежності.
Я звертаюся до всього українського народу: «Ви цього хочете?».
Наш народ пройшов через важкі випробування: море крові і сліз, поневіряння і злидні, катівні й голодомори. Його саджали на палі, гноїли і катували у тюрмах, на його кістках будували міста, але він не зломився, він вистояв.
Дякувати Богові, Західна Україна свого часу позбулася загрози ополячення, яке велося не менш жорстоко, ніж русифікація Лівобережжя і Сходу України.
Зараз ми як ніколи повинні бути пильними, згуртованими, терпеливими й розумними. Не піддаватися на провокації. Настав час вивчати свою історію, яка замовчувалася і перекручувалася. Настав час знайти своє коріння, героїчне минуле, знайти своє «Я».
Задумайся, український народе, чи твоя совість чиста перед твоїми предками — мужністю, силою, волею і розумом яких захоплювався весь світ. Їхній розум, фізична цнотливість стали сьогодні власністю інших держав, бо ми їх зрадили.
Соромлячись власного «Я», ми міняємо національність, громадянство, думаючи, що таким чином зробимо щасливими своїх нащадків. Ми усвідомлюємо, що це зрада, але більше думаємо про повний живіт, наближаючись до тваринного способу життя, забуваючи про філософію людського життя, його духовність і його цінності.
Ми не повинні шукати легкого хліба шляхом зради своєї держави, але маємо перебороти труднощі і збудувати власну могутню, процвітаючу країну. Нам є з кого брати приклад.
І не треба плекати надії, що нам допоможе Америка чи Європа, або звинувачувати хоча б ту ж Польщу чи Росію за наше минуле і сучасне.
Ми самі повинні вивчити і усвідомити наше історичне минуле і зробити висновки на майбутнє.
Пам’ятаймо, що увесь світ живе з позиції сили. А життя — це боротьба.
Для того, щоб ми були сильними, нам в першу чергу потрібно усвідомити, що ми є українці, і обирати до парламенту справжніх патріотів України, а не тих, хто турбується про благополуччя сусідньої держави і не визнає себе українцем!
