Людмила НЕСТЕРЕНКО, завідувач кафедри всесвітньої історії та міжнародних відносин історичного факультету Запорізького національного університету:
— Днями на території Національного заповідника «Хортиця» — колиски славного запорозького козацтва — відбулися заходи на честь свята Воскресіння Христового. Крім того, для запоріжців, які побажали відсвяткувати Пасху на Хортиці, виступили ансамблі народної творчості з концертною програмою «Весняний віночок», відкрилася виставка робіт народних майстрів (гончарів, ковалів та ін.) і працювали всі експозиційні об’єкти комплексу «Запорозька Січ». Населення південно-східних регіонів України, на жаль, не має глибокого історичного коріння й традицій. Історія деяких областей налічує всього 200—300 років і з процесом становлення української нації й української національної держави ніяк не пов’язана. Ще у XVIII столітті царський уряд заселив Південний Схід України представниками різних національно-релігійних меншин (німцями, греками, болгарами, албанцями, росіянами-молоканами). Друга хвиля міграції до цих країв припала на 30-ті роки ХХ століття, коли будувався Дніпрогес і великі металургійні підприємства. Тому у жителів Запоріжжя, Луганська й Донецька не було особливої необхідності формувати у себе національний ген. Національний виклик тут існує лише останні 20 років, тоді як у Черкасах, Полтаві й Києві він був актуальним завжди, навіть за радянських часів. Якщо у людей відсутнє відчуття історичної пам’яті (а в Південно-Східному регіоні така проблема якраз існує), вони легко піддаються всіляким політико-ідеологічним маніпуляціям. Тому відродження в Запоріжжі традицій, що сягають корінням епохи козацтва, — дуже важливе та відповідальне завдання.
Володимир ОРЛОВ, металург-прокатник, ветеран праці:
— Мене дуже непокоїть нинішній плачевний стан запорізької металургії, годувальниці нашої області. За останні 3—4 місяці на місцевих металургійних заводах ситуація помітно погіршилася. Людей подекуди відправляють у вимушені неоплачувані відпустки й навіть інколи звільняють з роботи, що особливо страшно. Я читав у наших ЗМІ, що лише з алюмінієвого й феросплавного заводів минулого й нинішнього року пішло понад 7 тисяч працівників, і це ще не межа можливим скороченням. А за всіма цими людьми стоять їхні родини. Крім того, зростання кількості безробітних неминуче збільшить і без того високий рівень злочинності в Запоріжжі, ускладнить соціальну ситуацію, а в гіршому разі навіть може призвести до суспільних хвилювань. Особливо дивує залізний спокій влади, як міської, так і центральної, яка без особливих зусиль може розв’язати найгостріші проблеми заводів, до речі, нею ж і створені (маю на увазі зростання тарифів на електроенергію для промислових споживачів, що робить їхнє виробництво нерентабельним).
Олена СУХАНОВА, працівник Запорізької бібліотеки ім. Андросова:
— Дуже зраділа, побачивши на одній з міських вулиць ремонтну бригаду, що латала після зимового періоду дорожній асфальт. За зиму наші дороги дійсно дуже зносилися й потребують тепер капітального ремонту. Думаю, що всі запорізькі водії будуть вдячні місту за це. Я чула в новинах, що до початку футбольного чемпіонату Євро-2012 у Запоріжжі планують навести цілковитий порядок на випадок, якщо іноземні гості раптом схочуть подивитися наші пам’ятки. Збираються відремонтувати головні дороги, пофарбувати фасади будівель, встановити на вулицях біотуалети. Хочеться вірити, що ці наміри міської влади не залишаться лише черговими пустопорожніми обіцянками й нам не доведеться червоніти за своє місто перед європейцями.
Дмитро ОСТАПЧУК, фахівець запорізької фірми «Автотехмех»:
— Три дні тому я був на ділових переговорах у Німеччині й зрозумів, як мало європейці знають про Україну. А якщо сказати точніше, то практично нічого не знають. Наша держава за кордоном проводить абсолютно неправильну іміджеву політику й ще потім дивується, що до України не приходять іноземні інвестори. В Європі наші дипломати практично не проводять презентацій і рекламних кампаній, не популяризують Україну та її інвестиційні можливості. В усякому разі, на переговорах з німецькими бізнесменами я цього не відчув. Сподіватимемося, що проведення в нас чемпіонату Євро-2012 хоч якось поліпшить цю ситуацію й перекриє недоробки вітчизняних політиків.
