У «Дні» за 24 квітня прочитав листа «Неправда, що всі українці хочуть слов'янського братерства» якоїсь Світлани, 37 років, із Одеси. Дивує стійка упередженість мислення авторки. Дозвольте через газету звернутися до авторки листа й внести деякі уточнення. Давайте уточнимо, якого ви братерства не хочете?
У тексті ви говорите не про слов'янський союз, а про Міжпарламентську асамблею та пострадянські країни. А це не одне й те саме.
Щодо вбогості та необ'єктивності матеріалів у ЗМІ про події на Балканах, то дозвольте з вами не погодитись. Чого-чого, а вбогості немає.
Щодо визначення об'єктивності й необ'єктивності інформації, то це визначення завжди суб'єктивне.
Об'єктивними можуть бути тільки факти й цифри. А факти (порушення НАТО міжнародно- правових документів, Статуту ООН, резолюції ХХI Генеральної асамблеї ООН, власного Статуту), цифри збитку, завданого суверенній країні (за західними оцінками, 25—30 млрд. доларів), кількість біженців і переселенців до початку агресії (біженців із 1993 р. — 170 тис. чоловік) та після її початку (біженців-албанців — понад 600 тисяч чоловік і переселенців-сербів та угорців — понад 800 тисяч чоловік) — доволі вперта річ. Від фактів і цифр не втекти, навіть якщо комуністи симпатизують югославському президентові. Ось і поміркуйте про свою «об'єктивність».
Ви пишете, що «комуністи не шкодували крові як ворога, так і тих, кого посилали на боротьбу з ворогом». Саме тут західні цивілізації обійшли комуністів — вони не жаліли крові тільки ворога (добре, що є ракети й бомби). Ви маєте рацію. Це дійсно величезне «досягнення» західної «цивілізації».
До речі, якщо вас усе ж не влаштовує інформація в центральних ЗМІ (як друкованих, так і електронних), зверніться до «Голосу Америки», «Німецької хвилі», Liberty Life («Свобода»), Бі-Бі-Сі, Радіо Китаю та Канади, й навіть Пакистану. А через них і до огляду зарубіжної преси. Запевняю, що політичних діячів Хорватії, Македонії, Словенії, Боснії та Албанії ви там не почуєте й принципових відмінностей між нашими «необ'єктивними» й західними «об'єктивними» ЗМІ в оцінці фактів і цифр ви не знайдете. За винятком тези Альянсу: «Війна до переможного кінця для встановлення західних стандартів». Чи не нагадує це недалеке минуле, з точністю до навпаки?
У частині вашої заяви «про штучне створення, за участю комуністів, кризи в Росії та Україні», то це повнісінька нісенітниця. Методи й спрямованість реформ вибирали не комуністи. Замість того, щоб будувати держкапіталізм із переважним державним сектором (принаймні на першому етапі), ми взялися за перерозподіл капіталу шляхом приватизації, де збагатитись могли тільки ті, хто стояв і стоїть біля витоків його перерозподілу. Переважній більшості дісталися корумпована влада чиновників, безробіття (11,3%), зубожіння та приватизаційні сертифікати. «Все расхищено, предано, продано», — ці слова Ахматової злободенні й сьогодні. Ось саме це зумовлює підгрунтя, як ви висловились, «для повномасштабних дій опозиції в парламентах пострадянських республік», а не особлива прихильність до комуністичних ідеалів.
Зрештою, хіба Н. Вітренко та О. Мороз — комуністи? Є причини, а є наслідки, тож не раджу вам ставити їх із голови на ноги.
Нарешті, щодо частини вашої тези «орієнтуватися на країни Заходу», то сприймати її треба творчо, виходячи з реалій. Наївно думати, що негайне залучення до західної цивілізації забезпечить досягнення західноєвропейських стандартів способу та рівня життя. Достатньо навести приклади країн Латинської Америки, Південно-Східної та Південної Азії. Є специфіка розвитку різних країн і цивілізацій (західної, ісламської, китайської, японської, африканської, православної), і це треба враховувати. У разі проведення реформ варто виходити не з ідеологічних західних рекомендацій, а з точки зору економічної ефективності та здорового глузду.
На відміну від свого опонента, прізвище та адресу вказую. Мені нічого боятися ні комуністів, ні демократів, оскільки в своїх думках, словах і вчинках намагаюся дотримуватись здорового глузду.
З повагою Олександр КРАВЧУК, Одеса (Лист друкується з істотними скороченнями через великий обсяг).
