Народна позиція
Час егоцентричних («народних» також) політиків все-таки відходить у минуле. Завжди альтернативою є народ — особистість знімається, якщо яскраво виражається ставлення людини до Бога. Якщо політик усвідомлює своє справжнє призначення, він неодмінно і народний, і особистість одночасно. І хоч що б він говорив, робив (навіть дуже незначні, на перший погляд, дрібниці) — адже все на користь і йому самому, і всьому світові. Дуже тривалий час поняття «народ» розглядалося тільки як непохитний вівтар всього «доброго, розумного, вічного», а поняття «особистість» — тільки як свого роду смітник і відстійник усього непотрібного та негідного в нашому житті. Таке ставлення народилося ще в царські («народницькі») часи та всіляко зміцнювалося у часи радянські. Зараз ми потихеньку повертаємося до істинного змісту та суті цих (дуже навіть непростих) понять. Адже правим ніколи не може бути або той, або інший. Жити та бути правими вони можуть тільки разом. Якщо правий завжди тільки «народ», то будь-яка особистість просто зобов’язана завжди приносити себе в жертву. Якщо ж правою є завжди тільки «особистість», то хіба має яку-небудь цінність, вагу та значення будь-який народ? Ось чому від цієї руйнівної, розвальної, убивчої альтернативи треба не просто йти, відсторонюватись, а, напевно, вже й тікати з усіх ніг та відчувати справжню огиду...
Дорогі наші бурячки!
Минуле покоління радянських людей, яке повинно було жити при комунізмі, зі здивуванням дізнавалося від покоління позаминулого, що бензин коштував 4 копійки за літр, тобто дешевше за газовану воду. А минуле покоління за десятиріччя звикло до стабільних цін. Напам’ять їх знало! Хліб — 16 копійок, цукор — 78, ковбаса — 2.60. Був і дефіцит — туалетний папір, але велика кількість дешевих газет дозволяла цей дефіцит пережити. Ну, а якщо серйозно. Спробуйте розповісти поколінню сьогоднішньому, що помідори в серпні коштували близько чотирьох копійок, кавуни — двадцять, а ціни на капусту, моркву, буряк ніхто і не запам’ятав — навіщо запам’ятовувати те, чого і запам’ятовувати не варто!
А далі почався новий відлік часу. Разом із будівництвом житла, машинобудуванням, швейною промисловістю зникли і колгоспи. Спочатку цих виробників сільгосппродукції замінили мільйони дачників, які, взявши лопату і сапку, ставши у вигляді букви Г, зуміли тимчасово затулили пролом у виробництві овочів. Але згодом ціни на автобуси та поголовна крадіжка на дачах примусили їх розігнутися і прикріпити таблички «Продається!». А після цього державні мужі з Києва організували завезення в Україну шкідливого для здоров’я імпорту у вигляді картоплі, капусти тощо. Адже український борщ — це не російські щі, з однієї кислої капусти його не звариш! Нині на ринках Маріуполя буряк та морква досягли в ціні семи гривень — дешевше за лимони, але на рівні імпортних апельсинів. Цибуля коштує дорожче п’яти гривень, картопля, в модифікації якої народ сумнівається, — дорожче трьох. А капуста, а томати! Свинина за 30 гривень зашкалює — везуть її з Європи, це вам не хухри-мухри!
А ми лаємо економістів. Та як можна їх не лаяти, якщо вони примудрилися не тільки поставити країну на межу зникнення газу, а й примусили українців відмовитися від борщу!
Кажуть, що в єврейській сім’ї син спитав тата, хто такий Карл Маркс.
— Економіст, — відповів тато.
— Як тітка Циля? — спитав син.
— Що ти, — відповів тато. — Тітка Циля — старший економіст!
Переконаний у тому, що якщо укомплектувати владу не фахівцями, а економістами на рівні тітки Цилі, то не тільки борщ, галушки стануть дефіцитом.
