Як відомо, зразком справжньої демократії вважається та, що існувала в стародавній Греції. Це — аксіома. Та чи й справді в цій аксіомі все так просто і ясно? От, скажімо, був у тій Греції філософ Сократ — такий собі мудрець, до речі, неписьменний, який ходив і розмовляв з людьми на різні мудрі теми з життя. І що з ним за це зробили в країні зразкової демократії? Посадили у в’язницю, а потім присудили до страти. Та за умов демократії доручили це зробити... йому самому, тобто щоб він сам себе вбив. Отака була справжня демократія. Так би мовити, демократія у білих рукавичках.
Та нас, громадян України, безумовно, більше цікавить стан справ з цього питання в нашій власній державі, де, як нам кажуть і пишуть, за часів незалежності квітне така демократія, яка стародавнім грекам і не снилась. Та чи так воно насправді? Якщо так, то чому ж у нас безкарно вбивають журналістів, обкрадали й обкрадають простих людей і всю державу взагалі, розкошує корупція на найвищому державному рівні, зневажається Конституція тощо?
А якщо глянути на те, що діється у нас на місцевому рівні, то, може, у нас тут з демократією усе гаразд? Якби ж то так... От, скажімо, дивлюсь зараз у вікно зі своєї квартири й бачу, що в нашому дворі знову збираються розривати теплотрасу. Вже стільки років поспіль риють і риють, іноді двічі на рік, все латають та міняють труби. По декілька метрів. Чому б не замінити одразу метрів 30, і було б у нашому дворі багато років тихо й спокійно? Так ні — це комусь невигідно, тому й діє він, як йому заманеться, бо у нас демократія — темна справа. А звідси й усе інше, тобто всі грані життя громадян. Люди вже зневірились як і в існуванні дійсної демократії, так і в тому, що в нас можуть з’явитися державні діячі, котрі хочуть і здатні влаштувати в нашій країні справжню демократію. Тому, наприклад, при чергових виборах до державних органів наші люди, мов очманілі, не в змозі як слід розібратись іноді в простенькій ситуації.
