Шановна редакціє!
Дуже довго вагалася, перш ніж написати вам листа. Але вирішила на прощання все ж написати. На прощання, бо на друге півріччя вашу газету не передплатила: дуже скрутне становище. Живу на півпенсії, бо треба хоч трохи допомагати онучці — двоє дітей, годувальник один, та і той майже три тижні хворів, а підприємці, як ви знаєте, лікарняні не оплачують. Онучку з малолітніми дітьми на роботу не беруть, рік простояла на обліку в службі зайнятості, але роботи так і не знайшлося.
Дуже сподівалася, що отримаю виплату по судовому рішенню як «дитина війни», але марно. Дуже сумно, що суддя примусив заплатити майже 200 грн судового збору, а це чверть моєї пенсії. Видурили, замість того, щоб заплатити. Гірко визнавати, що й дитинство було голодне й холодне, була в окупації в Харкові, дивом вижила, а тепер і старість напівголодна. Але більше за все душа болить за моїх онуків і правнуків. Їх у мене четверо. Що їх чекає в майбутньому? З таким народом, як у нас, ні на що добре сподіватися не доводиться. Тільки в нас могли обрати такого президента й такого мера. А ще розпатякують: «народ мудрий». Раби і манкурти!
Раніше голосувала за БЮТ, тепер за об’єднану опозицію голосувати не буду. Якщо вже тепер Яценюк заявляє: «Вендети не буде», то толку з них ніякого. А я хочу вендети, хочу дожити до того часу (а мені вже майже 78 років), коли вони понесуть покарання. Вважаю, що тільки хлопці зі «Свободи» зможуть розібратися з цією зграєю. Хотілось би, щоб саме вони прийшли до влади, та я, на жаль, до того не доживу. Дуже вже нестерпно жити в такій державі.
Між іншим, я російськомовна. Українську вивчала тільки в російській школі. Але знати українську так просто, якщо не зовсім тупий.
На цьому розстаюся з вами.
З великою пошаною,
P.S. Якщо доживу й розбагатію, наступного року передплачу вашу й нашу газету. Українську мову вважаю рідною, й якщо ухвалять скандальний закон про мови, розмовлятиму лише українською.
