У Тернополі цей тиждень розпочався з жалоби за загиблим 35-річним бійцем Андрієм Питаком — навідником 80-ї аеромобільно-десантної бригади. До мобілізації він працював головним спеціалістом в управління соціальної політики міської ради. Такі дні на Тернопільщині, як зрештою й в усіх регіонах, не рідкість. Україна оплакує своїх синів, але на жаль, реального поступу в країні люди так і не бачать. Проте життя, як кажуть, триває: тернополяни готуються до Великодня, радіють весні і тим моментам у повсякденності, що дають натхнення робити добрі справи і не думати про погане.
Світлана БОДНАР, голова Збаразької районної ради:
— Хороше завжди, в принципі є, бо працюєш з людьми і це приємно: нові друзі, нові знайомства, щось нове дізнаєшся. Після того як мене обрали керівником райради, маю більше можливостей допомагати людям, аніж раніше Мені хочеться бути людиною дії, а не слів. От минулого тижня ми проводили чергове засідання ради підтримки учасників АТО і виявилося, що із села Залужжя нашого району є поранений боєць «Правого сектора». Це зовсім молодий хлопчина 1993 року народження. Біля Авдіївки йому осколками поранило обличчя. Кажуть, що він в сорочці народився, бо не осліп. Йому також відірвало декілька пальців. Наскільки знаю, два вдалося пришити, а один доведеться протезувати. Ми підключилися до тієї проблеми і зможемо надати матеріальну допомогу для лікування через районну програму «Турбота». Нехай і по крихтах, але ми допомагаємо і не ділимо бійців на тих, хто в добровольчих батальйонах, мобілізованих до формувань Збройних Силах України чи тих, хто служить за контрактом. Напевне, найприємніше для мене особисто, як журналіста, є те, що цього тижня: редакція районної газети «Народне слово» передала протокол рішення зборів колективу про роздержавлення. Будучи головним редактором цього видання, я десь про це мріяла: піти у вільне плавання. Тепер тішуся за колег, з якими чотири роки пропрацювали пліч-о-пліч: вони нарешті зможуть скористатися шансом і знайти свою нішу, як незалежний засіб масової інформації. Готуємо зараз проект рішення на чергову сесію, котра відбудеться 15 квітня, бо є певний алгоритм дій, згідно із законом про роздержавлення ЗМІ і його треба дотримуватися. Добре і те, що у вівторок з колективом долучилися до загальної толоки: прибирали дорогу в напрямку зі Збаража на Чернихівці. Тудою часто їздять туристи в Збаразький замок. Плідно попрацювали і радісно було подивитися, що узбіччя чисті. Завжди приємно, коли в домі причепурено, коли довкілля прибране і так би мало бути завжди. Дуже сподіваюся, що вже за тиждень там не буде знову стільки сміття, як ми назбирали в мішки. Потрібно, аби люди якось подумали про те, що ми вже потопаємо в смітті. Це теж позитив такий: приємно подивитися на плоди своєї праці й колектив зближує така робота, неформальне спілкування. Тепер — про неприємне цього тижня і загалом з того часу, як на посаді голови Збаразької райради. А це — з грудня минулого року. Скажу, що не боюся роботи, не люблю інтриг. Забагато в нас політики. Дуже неприємно, коли на комісіях люди говорять одне — ніби розуміють, доходимо консенсусу, а на сесіях — щоразу «роблять цирк». Тому зараз готуюся до наступної «вистави». У нас маленький район, а що вже казати про країну, коли не можна знайти порозуміння між політичними партіями? Дуже важко знайти порозуміння з різних питань навіть в тих п’яти політичних силах, що в нашій райраді. Особливо тоді, коли доводиться приймати не популярні рішення, бо багато чого не залежить від нас в фінансовому плані.
Тетяна БУДАР, журналіст, поетеса, громадська діячка, м. Бережани:
— Серед гарних подій для мене була презентація літературно-краєзнавчого збірника «Поетична топоніміка» в музеї книги у Бережанах, творча зустріч в дитячій бібліотеці з талановитим поетом, священиком отцем Василем Онищуком — автором творів на духовну тематику. Особлива увага приділялася його третій книжці «Диво істини». У художньому залі музею Богдана Лепкого відбулася презентація видання «Образотворча спадщина Богдана Лепкого. Каталог музейної збірки». Над ним працювали тернопільський мистецтвознавець Наталія Собкович і виконувач обов’язків директора музею Наталія Стрілець. Як відомо Богдан Лепкий був не лише талановитим письменником, а й художником. Також варто наголосити, що бережанці активно готуються до відзначення 100-річного ювілею історичного бою на горі Лисоні, що поблизу райцентру, і зокрема, до фестивалю стрілецької і повстанської пісні «Дзвони Лисоні». Приємно було, коли отримала листа з української діаспори США від 90-річного пана Ярослава Ликтея — уродженця с. Тростянець Бережанського району, активного громадського діяча на тамтешніх теренах, родина якого щиро вболіває за Україну і, як ми всі, мріє про припинення війни на Донбасі і про розквіт нашої рідної держави. Обнадіює інформація про проведення цього року ремонту дороги державного значення Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знам’янка, що проходить через Бережани і в багатьох місцях є аварійною. Позитивним є те, що в нашому районі створили кооператив «Бережанський край», який займатиметься вирощуванням ягідних культур. В очікуванні змін редакція нашої районної газети: розпочався процес роздержавлення і сподіваємося, що після того, як станемо незалежними, вдасться втриматися на плаву. Сумною подією для мене, як члена Національної спілки журналістів України, була несподівана смерть очільника обласної організації, талановитого журналіста Миколи Ротмана передчасна смерть колишнього багатолітнього начальника відділу культури, заслуженого працівника культури України, співака Михайла Драбика, трагічна смерть в Ізраїлі педагога, колишнього директора музичної школи в селі Жуків, співачки Марії Королишин.
Любов МАЛЕЦЬКА, поетеса, працівник міської бібліотеки для дітей №4 Тернопільської централізованої бібліотечної системи:
— Я дотична до книжки двічі — по-перше, як людина яка пише, а по-друге, як бібліотекар. Цей тиждень у мене дуже насичений, бо він є тижнем дитячої книжки і ми з колективом активно працюємо: організовуємо зустрічі, презентації дитячих видань, майстер-класи і від того отримуємо масу задоволення. Ось так на позитиві: весняний настрій, весняні усмішки, тепло і все це гарно переплетено з тижнем дитячої книжки. Ми запрошуємо в нашу книгозбірню колег, письменників. У Тернополі дуже мало людей, які пишуть саме для дітей, але ми їх віднаходимо і презентуємо їхні твори нашим читачам. Про погане говорити не хочеться, проте коли вмикаєш телевізор, то новини про ті трагічні події, що зараз відбуваються в Україні, впливають на всіх навіть підсвідомо. Виникають думки, що от зараз ідеш, гуляєш, на вулиці різко потепліло, але водночас розумієш: триває війна. А тому є певна тривога, що ми знаходимося, так би мовити, в підвішеному стані, бо насправді не відомо чого чекати завтра в такій ситуації. І ця напруга виводить з рівноваги.
Сергій ЧИЖ, стоматолог, м. Тернопіль.
— Що хорошого? Та те, що незадовго Великдень. Щоби його зустріти гідно, то треба прибрати не лише подвір’я, оселю, а й душу. «Вимести» з неї образи, смуток, погані думки, заздрість і все, що сквернить людину. Для цього потрібні покаяння і сповідь. Та й взагалі триматися треба якнайдалі від злого завжди і робити якнайбільше добрих справ для ближніх. А що поганого? Війна, якій здається краю не видно, сльози матерів, вдів, дітей. Що може бути гірше для країни? Вже навіть зубожіння відходить на задній план. Ціни стали космічними. Наприклад, за скромний букетик штучних квітів, якими до Великодня прикрашають могили, треба віддати сімдесят гривень! Дехто навіть продукти до свят вже закуповують, бо перед Пасхою, як правило, все дорожчає.
