Роман БОГУСЛАВСЬКИЙ, адвокат, дeпутат Ужгородської міської ради:
— Добре те, що загалом ми як країна кудись рухаємось. І складається враження, що рухаємося все ж в правильному напрямі. Безліч приємних і корисних речей відбулось за останній час. Це, зокрема, відбудова з нуля (якщо не з мінусових значень) українського війська, ухвалення закону про електронні декларації, голосування Європарламенту за безвіз для наших громадян. На місцевому рівні величезний поштовх розвиткові громади дав фінансовий аспект децентралізації, який дозволив відремонтувати торік багато дахів, внутрішньоквартальні території, каналізаційнї мережі. Стимуляція ОСББ посилює зв’язки між мешканцями будинків та розбудовує їхню самоврядність; різноманітні пільгові програми та кредити дають можливість модернізувати власні помешкання задля досягнення високих показників енергоефективності та енергозбереження. І, нарешті, люди, які стали набагато свідомішими і активнішими. З’явилась величезна кількість небайдужих. І нехай їх поки що не більшість, але така меншість вже здатна на багато що.
Погано те, що правильний рух країни шляхом реформ постійно гальмують окремі люди при владі, які не хочуть нічого міняти. Злить, що стільки крадуть, крадуть багато і на всіх рівнях. Дратує байдужість людей, яких все ж таки, з невідомих причин, завжди більше, ніж небайдужих. І незмінно засмучують погані новини з фронту... Та все ж хорошого, як на мене, набагато більше. Ми живемо в цікавий час, в якому цікаво жити самому й цікаво спостерігати все навколо себе.
Маріанна СОБРАН, радник міського голови, громадський діяч:
— Почну з хорошого: особисто я бачу зміни, що відбуваються в суспільстві. Хай і не так швидко, як би хотілося, але вони є. Останні три роки працювати в громадській сфері стало набагато легше. Влада міста охочіше йде на діалог, порівняно, наприклад, з 2012 — 2013 роками. Із вересня 2016 року, ставши радником міського голови на громадських засадах, зробила багато позитивних зрушень у сфері охорони культурної спадщини. За моєю пропозицією на сесії Ужгородської міської ради 2017 рік було оголошено Роком збереження та відновлення історичної спадщини. Нещодавно, також за моєї ініціативи, міськрада уклала договір щодо комплексного обстеження транспортної інфраструктури міста. Це — перший крок до розроблення комплексної програми безпеки на дорогах Vision Zero, над якою я також зараз працюю. Адже зі швидкими темпами глобалізації міст потрібні якісно нові комплексні підходи для врегулювання «транспортно-вело-пішохідних» питань. Позитивні зміни відбулись і в мене: я перестала персоналізувати владу. Такий погляд на реалії відкрив для мене ширші можливості покращання рідного міста, незалежно від керманичів Ужгорода. Переконана, що тільки щоденна клопітка робота над змінами в рідному місті та формування якісно нової суспільної думки приведе до розквіту Ужгорода та України в цілому.
А з поганого — та нема поганого, є тільки наше сприйняття реальності. Все залежить виключно від нас. А так званий дискомфорт — це лише опір змінам, які, так чи інакше, невпинно відбуваються в нашому житті.
Олег ВИСОЧАН, адвокат, учасник АТО, боєць 128-ї бригади:
— Погане: в Україні війна, у світі загострилися військові конфлікти. Люди стали зліші, дедалі більше цікавляться тільки собою та практично не переживають за інших. Стурбованість людей з тих чи інших подій зводиться до постів у соцмережах, але аж ніяк до якихось дій. Усе більше й більше українців зневірюються.
Хороше: багато хто має надію на краще, багато хто робить дії, щоб було краще. Багато хто вірить у краще майбутнє. Багато хто вміє радіти простим речам.
Мирослава ЛЕНДЬЕЛ, проректор УжНУ, науковець, аналітик:
— Більшість поганого, що є в житті, існує лише в наших думках, свідомості, адже світ такий, яким ми його сприймаємо. Тому світлих фарб у мне набагато більше, аніж якихось інших. Основна радість — це моя сім’я, робота, громадські заходи, до яких можу долучитися, аналітика, яку можу написати. А взагалі, її можна отримати від цвітіння дерев, ранішньої кави, приємної розмови, відчуття задоволення від зробленої справи. Тому переконана, що основний виклик перед нашим суспільством — це пошук віри у справу, якою займаєшся, залізне впевнення у справедливості своїх переконань та настирливості, впертості у досягненні цілей. Захоплююся людьми, які знають, чим займаються, вміють надихати інших, не опускають рук і змінюють світ навколо себе на краще. Так, ті реформи, на які ми очікуємо, не відбудуться, допоки ми не впорядкуємо свій простір.
Негатив? Окрім речей, які засмучують всіх (проблеми зі здоров’ям рідних, війна на сході, незрозумілі політичні дії), намагаюсь уникати «всепропальщиків», безвідповідальних людей або ж тих, які елементарно не хочуть працювати. Тому якщо сформуєте своє коло спілкування із «споріднених душ», то негативу буде набагато менше. Чого всім бажаю!
Ганна МЕЛЕГАНИЧ, кандидат політичних наук, доцент кафедри міжнародних студій та суспільних комунікації, координатор Освітньої мережі сприяння сталому місцевому розвитку:
— Усе в житті відносно, і те, що для одного погано, для іншого може бути добре. Але, мабуть, є якісь загальні фундаментальні речі, яких нас вчать ще з дитячого садочку. І насамперед це стосується морально-вольових якостей людини. Наприклад, таких як відповідальність, чесність, щирість тощо. Оскільки я пропагую соціальну відповідальність та концепцію сталого розвитку, то для мене важливим є також те, чим керується людина, коли робить певний вчинок. Тобто чи для неї цікава лише власна вигода та інтерес, чи, можливо, загальний добробут, економічні, екологічні чи соціальні наслідки локального чи навіть глобального масштабу. Наведу простий приклад. Із одного боку, людина, яка викидає сміття в смітник, чинить добре, а та, що кидає абикуди, — погано. Але, з другого боку, якщо це сміття ще посортувати, то буде ще краще. І, як результат, на звалищах стане менше відходів, а із вторинної сировини (скла, паперу і т.д.) будуть зроблені нові речі.
Люди схильні вбачати проблеми в діях інших і давати їм оцінку (добре-погано), але кожному варто почати з себе, і тоді добре може завжди стати кращим, а погане за певних обставин стати добрим!
