Останнім часом проблеми, пов’язані з гральним бізнесом у столиці, набувають все більш загрозливого характеру. Безліч киян страждають на ігроманію — небезпечну хворобу, яку можна порівняти з наркоманією й алкоголізмом. Наслідком хворобливої пристрасті жителів міста до ігор стало і загострення криміногенної обстановки в місті. Ігроман не зупиниться ні перед чим, щоб добути гроші для гри.
Але цю проблему, на щастя, можна вирішити. На перших порах необхідно прибрати гральні заклади від об’єктів соціальної інфраструктури. Однак до повного розв’язання проблеми ще дуже далеко. Спочатку необхідно заборонити розміщення об’єктів грального бізнесу в нежитлових приміщеннях житлових будинків. Повністю викоренити це зло відразу неможливо. Дуже важливим стимулом є величезний прибуток власників цих закладів. Тому необхідно різко знизити прибутки гральних закладів шляхом впровадження на прибуток прогресивного податку.
Близько 500 тис. чоловік у всьому світі кінчають життя самогубством на ґрунті ігроманії. А в США і Франції вже існують три клініки з лікування хворих на це психічне захворювання. На жаль, зовсім викоренити такі вади як ігроманія неможливо. Тому, щоб покінчити з таким злом, треба змінити вектор розвитку країни. Така проблема властива будь-якому вільному суспільству. Ігрові автомати завдають величезної шкоди незахищеним верствам населення, школярам, підліткам. Адже той, хто програв, не зупиниться ні перед чим, щоб відігратися, а для цього потрібні гроші. Де їх взяти? Відповідь однозначна.
Цей бізнес спрямований проти простих, небагатих людей. Людина заможна не буде тупцювати біля звичайних автоматів, вона поїде в гральний клуб, казино. А пересічний житель міста, схильний до азартних ігор, побачивши на шляху гральний заклад, вже готовий віддати останні кровні. Біля шкіл побудували ці заклади. Школярі, як мухи на мед, злітаються до гральних автоматів. Витрачають гроші, які батьки дбайливо виділяють їм на сніданки. Де вони потім будуть брати гроші? Адже ігроманія затягує дуже сильно, і гральний «апетит» розгоряється за наростаючою кривою.
Сирець — старий спальний район м. Києва, де проживають люди з обмеженими фінансовими доходами. І, незважаючи на таку обставину, в цьому мікрорайоні, як гриби після дощу, відкриваються «Салони гральних автоматів». Я не обмовився — саме салони, а не «малі архітектурні форми», зали гральних автоматів. І коли Черновецький заявляє, що під час його перебування на посту мера м. Києва жодна продуктова крамниця не перепрофільована новими господарями, це чистісінька вигадка.
Далеко за прикладами ходити не треба. Декілька місяців тому на місці овочевої крамниці, яка розташована в нежитловому приміщенні житлового будинку по вулиці Дорогожицькій, 13, відкритий «Салон гральних автоматів». Декілька днів тому на місці крамниці «М’ясо — риба» по вул. Дорогожицькій, 15 також відкритий «Салон гральних автоматів» (так само у нежитловому приміщенні житлового будинку). А незадовго до цього на місці чудового «Гастроному» по вул. О. Теліги, 19 знову відкритий черговий «Салон гральних автоматів». І це все в межах одного кварталу, одного мікрорайону.
У безпосередній близькості від цих центрів «цивілізації» розташовані дві середні школи та інтернат.
Ці «культурні» заклади розбещують душі й інтелект української нації. Скільки горя та нещастя несуть ці розважальні заклади в сім’ї простих трудівників і пенсіонерів, школярів і учнів. Це можна кваліфікувати однією ємною фразою — ЗЛОЧИН.
Звернення в міську та районну адміністрацію Шевченківського району м. Києва мешканців Сирецького масиву нічого зрозумілого не дало. «Робочою групою з виїздом на місце була проведена перевірка, в ході якої з’ясовано, що за вказаними адресами розташовані «Салони гральних автоматів». Комісії надані відповідні ліцензії Мінфіну на гральний бізнес, копії договорів на оренду приміщень та інші дозвільні документи. Наявність оформленої у встановленому порядку документації не дає підстав на закриття «Салонів гральних автоматів» без порушення прав суб’єкта підприємництва...» (Лист за №02/49-2257 від 10.04.2007 р. підписав виконуючий обов’язки голови Шевченківської районної в м. Києве адміністрації Ю. Риженко, виконавець Михайленко Ю. І., тел. 234-69-87). Але питання ставилося цілковито в іншій площині: мова йшла не про законність відкриття цих закладів, а чому відбувається перепрофілювання новими власниками продовольчих крамниць на гральні заклади.
У Росії це питання вирішується кардинально і однозначно: винесенням подібних «культурних» закладів далеко за межі цивілізації. Чому б нам не запозичити подібний позитивний досвід у спорідненого слов’янського народу?
Руйнуються сім’ї, скоюються злочини, а міські та районні можновладці уподібнюються страусу: голову в пісок — так простіше і легше. А може, це приносить величезний прибуток? Тоді чому б не легалізувати проституцію з будинками розпусти та наркобізнес? Адже прибутки цілком співмірні. З гральними автоматами боротися не просто треба, а необхідно.
