За висновками фахівців- експертів авторитетної громадської організації «Трансперсі Інтернешнл», корупція є однією з головних причин того парадоксу, що, незважаючи на значну допомогу закордонних державних та громадських інституцій, побудова громадянського суспільства в Україні є справою, м’яко кажучи, проблематичною.
Більше того, незважаючи на деякий поступ у розбудові демократії в нашій країні порівняно з сусідніми державами, українське суспільство залишається найкорумпованішим у Європі. Навіть такі наші сусіди, як росіяни, не говорячи вже про білорусів, виглядають у цій класифікації помітно пристойніше.
Якщо ж порівняти рівень корупції у скандинавських та середньоморських країнах, Китаї та Японії, США та Німеччині, то не можна не помітити, що він далеко не в останню чергу залежить від ментальності тієї чи іншої нації. Вочевидь, саме з цією ментальністю у нас не все гаразд. Але тут відразу слід зауважити, що надзвичайно високий рівень корумпованості ні в якому разі не є ознакою саме української ментальності, яка споконвіку базувалася на християнських чеснотах, які аж ніяк не заохочують їхніх носіїв до корумпованих діянь. У тому то й справа, що в нашому постгеноцидному суспільстві ці чесноти разом із такими притаманними українцям рисами національного характеру, як щирість, доброзичливість, внутрішня свобода, зникли майже повністю. Замість них, за даними багатьох етнопсихологів, запанували байдужість, жорстокість, подвійна мораль та зневага до оточуючих.
Хіба не ці останні риси є найсприятливішими для панування корупції в суспільстві? І хіба будь-який сучасний європейський етнос досяг би свого рівня суспільно-державного розвитку, якби мав у своїй більшості саме таку асоціальну ментальність?
Якщо ж урахувати те, що, окрім українців, жодна нація у світі не зазнала таких разючих ментальних трансформацій внаслідок етноциду-Голодомору, то стає зрозумілим, чому той ганебний для будь-якого цивілізованого суспільства рівень корупції спостерігається саме в постгеноцидній Україні.
Водночас стає зрозумілим і те, чому найбільш корумпованими регіонами в нашій країні є її південно-східні області, де українська ментальність населення внаслідок трьох голодоморів зазнала найбільшої руйнації. Невипадково, що саме в тих регіонах спостерігається й найвищий в Україні рівень наркоманії, захворюваності на СНІД та кількості самогубств. Саме втрата національної самосвідомості разом з історичною пам’яттю абсолютно більшою частиною місцевих жителів, за Кара-Мурзою, залишає їх поза українською національною спільнотою, що примушує людину жити лише одним днем, виходячи з набутків тільки власного (а не національного) життєвого досвіду, породжує у неї ксенофобські настрої по відношенню до всіх оточуючих.
Але ж усе це, якщо придивитися пильніше, і є тим середовищем, яке породжує той не властивий для європейських країн рівень корупції. Бо саме зденаціоналізований лікар дбає в першу чергу не про здоров’я своєї власної нації, а про свій гаманець. Цей розрив у пріоритетах став настільки ганебним, що за рівнем постачання дитячих трансплантантів на світовий ринок Україна, виходячи з інформації, розміщеної на зацікавлених у цьому брудному бізнесі інтернет- сайтах, посідає перше місце у світі.
А ось інші загальновідомі в іншому східноукраїнському місті факти. На Луганщині придбати непідроблену горілку можна гарантовано хіба що у фірмових магазинах її місцевого виробника «Луга-Нова». Оскільки в містах області таких крамниць практично немає, то й якісну горілку там придбати так само практично неможливо. У самому Луганську, за даними фахівців із тієї ж «Луга-Нови», з придбаних трьох пляшок горілки в середньому дві є фальсифікатом. Зрозуміло, що корумповані тут не тільки майже всі торгівельні фірми в регіоні, але й правоохоронні органи.
Упевнений, що подібні приклади вияву рівня національної самосвідомості не знайти ані в Румунії, ані в Болгарії. Тому мене дивують «ревнощі» багатьох наших політиків та політологів із того приводу, що Україна порівняно з тими країнами анітрохи не менш європейська держава. Без наявності в нас політичної нації жодні двері європейського дому перед нами ніколи не відчиняться, як би при цьому не витанцьовували та не галасували з приводу євроінтеграції України наші політичні шамани.
А хіба можливо уявити собі, щоб у сучасній Польщі у вугільних копанках так цинічно використовували дитячу працю представників титульної нації, як на Донеччині та Луганщині? Така ганьба для всіх гілок місцевої (і не тільки) влади могла б спостерігатися в тому ж таки Забже хіба що років сто тому. Ось чому базікання про те, що на шляху євроінтеграції Україна відстає від Польщі на кілька років, розраховані на людей, далеких від уявлення про євростандарти, в тому числі й у царині подолання корупції.
