«Не будьмо байдужими, мислимо стратегічно!»
З 2004 року за Постановою Кабінету Міністрів України від 2002 року зі свідоцтва про народження вилучена графа «національність батьків». Це означає, що держава Україна в особі непроукраїнських урядовців ліквідувала титульну націю — українство. Молодший син Президента Віктора Ющенка — вже не українець, а, як і всі хто народився після 2003 року, — особа без Вітчизни. Корінний етнос національно не ідентифікується. За такої політики шкідництва вже за сто років українство вимре. Сьогодні гарант Конституції не захищає Основний Закон України, а пасивно спостерігає за неоголошеною війною в Україні з боку «тюрми народів» — Росії. Титульна нація — тільки вона є гарантом державної мови в Україні. Та й не Генеральний прокурор України веде нагляд за дотриманням ст. 10 держслужбовцями, що склали Присягу на вірність та дотримання Конституції, а громадські організації... Ганьба всесвітня! Ось таке трапляється в постколоніальних країнах, коли не етнічна, корінна політична еліта у більшості при керівництві, а зайди — чужинці. Національно свідоме українське панство слід обирати до влади. Ніколи чужинці, що зневажають мову титульної нації — українства, не зможуть сприяти розвиткові демократії в Україні. Сьогодні вони «відкусять» Донбас, завтра — Київ, а післязавтра — всю знеособлену, знівельовану їхнiми руками та ділами безнаціональну не нашу Україну. Не будьмо байдужими, мислимо стратегічно — на віки!
коментар до публікації Ігоря ЛУБКІВСЬКОГО
«Про «три України», історичну пам’ять та «молоду кров»
(«День», № 36, 4 березня)
Для підтримки гідної тональності...
Це (пропозиція 17 лютого щорічно відзначати на державному рівні по усій Україні день пам’яті Івана Богуна. — Ред. ) дійсно варто уваги Президента України. Якби це здійснилося, то вся Україна відзначала б цей день як День Козацької Слави. Це б дійсно відповідало заклику, який є в словах гімну, — «І покажем, що ми, браття, козацького роду!» Щоб показати, треба перш за все не забувати. Таке свято сприяло б поширенню серед юнаків ідеалів лицарства і підтримувало б гідну тональність у всьому українському суспільстві.
коментар до публікації Євгенії ЛЕЩУК
«Ушанувати пам’ять героя...»
(«День», № 30, 24 лютого)
На прикладі Польщі
У номері «Дня» від 22 лютого 2005 року було опубліковано результати репрезентативного опитування, у рамках якого люди відповіли на запитання: «Чи потрібно Україні вступати у Європейський Союз?». Але більшість населення України не знає, що здобуде і що втратить Україна при вступі до ЄС. Тому був би корисним приклад Польщі. Варто було б довести до відома читачів: що отримала Польща, вступивши в ЄС, і що вона втратила. А також прогноз: що Україна отримає і що втратить, вступивши до ЄС. Підкріплене такою інформацією опитування було б більш результативним.
