Кожне число газети перечитую від «а» до «я». А в п’ятницю мерщій біжу в газетний кіоск, щоб отримати примірник. Мені 84 роки, зізнаюся, газета подовжує мені життя. Деякі статті перечитую по кілька разів, також зберігаю вирізки. Персональне вітання п. І. Лосєву і щира подяка за прекрасні статті. Їх може написати тільки людина з великої літери. Вони завжди наукові, патріотичні, із вдалою іронією, сатирою і сарказмом.
У номері за 7 лютого 2012 року було надруковано статтю Оксани Миколюк «Патріотизм український, ритуал радянський. Влада сумнівається, що ми патріоти. Нас хочуть навчити любити Україну». Мудра, виважена, справді патріотична стаття. На думку уряду, члени якого вважають себе патріотами (я б додав — свого гаманця), планують з 2013 по 2017 рік щороку виділяти 40 мільйонів гривень на те, щоб стати патріотами за гроші. Яка «щедрість, турботливість» офшорних палацохапачів. Це кажуть ті, що 07.02.2012 в залі Верховної Ради показали себе «справжніми патріотами». Відкривається сесія, хор виконує Державний гімн. Гарант, спікер, перший його заступник і члени уряду ритуально встали. Кам’яні обличчя, і хоч би один ворухнув губкою. Чи, може, це від душевного потрясіння вони оніміли? Хто його знає?
Лише заступник спікера Микола Томенко з рукою на серці й на повні груди піднесено виконує Гімн. Яка ж прірва між ним і тією «елітою»! І дай Боже, щоб ми в жовтні обрали справжніх патріотів. Щоб єднались і Схід і Захід, Південь і Північ — вся наша віки страждальна Україна!
Із висоти прожитих літ (мені минуло 84 роки), за які дякую Всевишньому, хочу поставити одному з сучасних «патріотів», який молов, що в нас національна ідея не спрацювала, таке запитання: а чи в тобі, в твоїй душонці хоч на нігтик було національної ідеї?
Вибори до Верховної Ради відбудуться в жовтні 2012 р. І найголовніше наше завдання — об’єднатися всім демократичним силам. І найвища пора позбутися того ганебного «гетьманства», яке переслідує нас тисячолітню нашу історію.
Берімо приклад з Польщі. Незалежно від політичних поглядів поляк твердить: «Ja jestem Polak!» І коли в першій половині ХХ ст. більшовицька орда посунула на Польщу, на чолі з Тухачевським і Будьонним, весь народ піднявся і гнав окупантів, та так, що майбутній маршал із пупцем на голові накивав п’ятами і ледь не потрапив у полон. А якого ж ляпаса окупантам 1940 р. дала мала Фінляндія. А де ж наші: де Голлі, Гавели?.. Відгукніться! І нехай же нашим об’єднавчим девізом стануть слова Генія-Пророка нашої нації: «Обнімітесь, брати мої, молю вас, благаю!!!» Щоб у нашій хаті:
Добро + додавалось,
А зло — віднімалось.
І щастя * множилось,
А горе : ділилось!
З Богом — до перемоги!!!
