Геннадій УДОВЕНКО «Рупор чужих ідей»

Геннадій Удовенко — дипломат, патріот, виважений політик,
розсудливий, поважний, спокійний... Якщо продовжу перелік, то виведу логічний
ланцюг — дачник-пенсіонер. Мемуари треба писати, а не кидатися на Євгена
Марчука. Це як потрібно любити себе, щоб заради звання Президента нестися
ведмедем, маскуючись дипломатичними реверансами, ламати партію, державу.
А чого варта запопадливість перед «головним»: щоб чогось поганого не подумав.
Програми немає, а рецепт на кшталт «допоки небо синє, допоки сонце світить»
втратив актуальність на початку 90-х. «Епіцентр» Піховшека взяв його тепленького
в барлогу, а він так і не прокинувся.

Удовенко. Всі його «плюси» — від Руху та ООН, а взагалі
— дуже загадкова людина в плані політичного спектру: заявляє, що в опозиції,
і в той же час ніякої критики на адресу нинішньої влади.

Унікальний міжнародний імідж (досвід роботи Генеральним
секретарем сесії ООН) міністра закордонних справ, починаючи ще з УРСР (це
і мінус...). Чималий життєвий досвід. Популярність як у старих, так і в
нових структурах (плюс-мінус...). Професійне уміння рівно викладати свої
думки (аналогічно...). За ним — структури однієї з усе ще найсильніших
партій і правонаступництво від харизматика В’ячеслава Чорновола. Принаймні
зовні, джентльменські відносини з держструктурами. Спроби активного подолання
негативного вікового іміджу.

І все ж — вік... (як не пригадати старців біля керма СРСР...).
Рекордно мінімальний партстаж в НРУ, а тим більше — в ролі його голови.
Обтічність там, де потрібна визначеність, і в той же час принизлива (хоч
би перед пам’яттю попереднього голови партії...) безкомпромісність з «головою»,
що відділилася від НРУ (Ю.Костенко), численні звинувачення (у ЗМІ), починаючи
підграванням Л.Кучмі до участі в трагедії з В’ячеславом Чорноволом...

«Плюси»

1. Широка міжнародна популярність внаслідок професійної
дипломатичної діяльності.

2. Також широка популярність у самій Україні.

3. Спільність із покійним В.Чорноволом.

«Мінуси»

1. Він є паном «Ніхто», здатним бути рупором чужих ідей,
але не стати генератором власних.

2. Його виступи, можливо, і підходять для дипломатичних
раутів, але абсолютно непридатні для самостійного політика.

3. Чітка пропрезидентська орієнтація.

Висновки: Удовенко Г. ні в якій комбінації не зможе стати
Президентом України. Завдання колишнього міністра закордонних справ — «скинути»
голоси виборців у «скарбничку» Президента. Шкода тільки, що так безславно
він співає свою «лебедину пісню». Адже попереду політичне забуття і, дай
Боже, вже думи про душу.