Взятися за перо мене змусило щоденне спостереження на багатьох екранах наших телепрограм помилкового показу обертання планети Земля навколо своєї осі зі сходу на захід. Це абсолютно суперечить істині — справжньому обертанню нашої планети навколо осі із заходу на схід. Таке географічно безграмотне зображення, що настирливо демонструється на багатьох каналах телебачення, подібно, наприклад, до того, що нам би показували людей, які ходять догори ногами (або донизу головою).
Заодно з цим зауваженням, хочу звернути увагу й на деякі інші географічні помилки, які часто демонструються в наших засобах масової інформації. Нерідко читаємо чи чуємо, що такі ось сходжувачі в горах піднялися на найвищу точку Європи — кавказьку вершину Ельбрус (5633 м). Загальноприйнятим же вважається, що найвищою вершиною Європи є Монблан (Західні Альпи, 4807 м; Українська радянська енциклопедія, т.3. — 1980: мапа с. 496+, таблиця с. 501). Кордон же Європи з Азією, як правило, проводиться східним підніжжям Уралу, річками Ембі, Кумі та Маничу (Кума-Маницька западина) і далі (ще з часів Страбона) — Керченською протокою.
На жаль, географічні негаразди зустрічаються в прикладах і «місцевого значення». У багатьох випадках при зображенні на мапах і схемах Кримського півострова (особливо адміністративних) північна половина Арабатської Стрілки «обрізається», як така, що входить до Херсонської області, а не до Автономної республіки Крим. Це неприпустимо з картографічного погляду. Адже, якщо йти за цим «правилом», то тоді потрібно б «обрізати» на мапах і південно-західну частину Кримського півострова (територію земель Севастополя, які утворюють самостійну адміністративну одиницю в Україні, що не входить до складу Автономної республіки Крим), що було б абсурдним.
І ще один приклад вільного поводження з мапою. Ще нещодавно на багатьох мапах, які зображають Кримський півострів, водоймище Сиваш помилково позначалося як озеро, коли відомо, що вже протягом десяти століть це не озеро, а затока (лагуна) Азовського моря.
На закінчення — ще один штрих. Справа дійшла вже до близького Космосу. Як відомо, український учений, один із піонерів ракетної техніки та теорії космічних польотів Юрій Васильович Кондратюк (1897—1942 рр.) опублікував ще в довоєнний час свою унікальну книжку «Завоювання міжпланетних просторів». У ній він, зокрема, теоретично показав можливість польоту на Місяць, зобразивши схему траєкторії польоту до нашого супутника та повернення космічного апарату на Землю. 1997 року, на честь сторіччя з дня народження вченого, Національний банк України зробив подарунок нумізматам — випустив у обіг пам’ятну монету із зображенням портрета Ю. Кондратюка і його розрахункової схеми польоту на Місяць. На жаль, і тут трапилася помилка: всупереч Кондратюкові, зображення стрілок траєкторії польоту космічного апарату показане на монеті помилково, що не припускає повернення апарата на Землю.
Подібні географічні та навіть космічні помилки, яких припускаються (в нещодавньому минулому й тепер) в засобах масової інформації, масово входять у свідомість читача й глядача. Хочеться думати, що наш невеликий дружній допис із цього приводу внесе позитивний вклад до оптимізації наукової якості географічної інформації в ЗМІ.
Василь ЄНА, професор кафедри землезнавства Таврійського Національного університету ім. В.І.Вернадського, голова Кримського відділу Українського географічного товариства
