На жаль, я не знаю, скільки таких, як я, зараз в Україні, але, думаю, чимало. Колишній піонер, потім «хіпі» і комсомолець, молодий спеціаліст на початку 1980-х років, який з часом обзавівся сім’єю, дітьми, зайвою вагою, навчився працювати та керувати, пити горілку та коньяк замість портвейну.
Згадавши коріння та рідну мову, ми впустили до серця Незалежність, досягли чи не досягли успіхів у житті, певних посад і постійну гіркоту в роті. Ця гіркота вигнала нас на Майдан, і ми зрозуміли: те, що крали в нас до цього, — людську гідність і свободу, — можна здобути або зараз, або ніколи. І наплювати на все — на посади, на затишок і примарний життєвий успіх. The Beatles були й будуть, а нова влада, новий світогляд або прийде цими зимовими днями, або буде знову печерне буття. Протверезіли на кухнях, взяли з собою пляшку, пару банок домашніх закруток «майданщикам», «накололи американські валянки апельсинами» та й посунули «на барикади». І відстояли свою правду, свою країну, своїх кумирів, щоб вони були здорові, бо питання зараз про них і в них.
Питання перше: нас знову «кинули», чи ми недостатньо протверезіли? Люди добрі, це ті герої, яких ми плекали, чи це професійні політичні кашпіровські? Я не хочу в це вірити, але це моє велике та важке питання — питання подальшого життя. Люди, ми щось зробили не ТАК?
У мені зараз, як у Верховній Раді, засідає як мінімум дві фракції. Перша — провладна — каже: «Чоловіче, охолонь — ми зробили добру справу. Бо інакше було б гірше. Це ж однозначно — Майдан вивів країну з лайна брехні, подвійних стандартів, приборканого українського «совка» і забажав змін. Ми зберегли цілісність країни, і вже ніяка гидота ніколи не малюватиме на бігбордах неньку Україну як свиню, поділену на категорії. Це завдяки обіцянкам попередників нинішня влада отримала у спадщину пенсійно-соціальний переобтяжений бюджет, з якого вилізти, не втративши обличчя, неможливо. З нами прийдуть вітри перемін, — каже ця фракція, — добрі зміни, і все піде на лад!»
А друга фракція із гидкою посмішкою питає: «А де ж вони ці зміни? Мільйонери перемогли мільярдерів? А ти тут до чого?»
Довести правду влада може тільки справами, в яких задіяна громада. А що ми маємо зараз? Громада волею нової влади відпочиває, їй відведена роль спостерігача, в крайньому разі коментатора. З’ясувалось, що революція створила тільки борців «проти», а борці «за» ще не народилися. Влада хизується «здобутками у боротьбі проти» і як поганий керівник працює самотужки. Лицарі-дуелянти на телепомості — тендітна Юлія, прямий Луценко та генеральний прокурор. Ми ж з вами відпочиваємо, як підлеглі, не задіяні у поєдинках. А для чого?
Ті, хто при владі, їдять дешеве м’ясо, їздять на дешевому бензині і з подивом дізнаються, що першочерговим завданням є адміністративна реформа. Хто б міг подумати? А про прихованих ворогів, як наших, так і сусідських, взагалі й не хочеться розповсюджуватись — вони вже «дістали». Постійно руйнують благі наміри можновладців. Чисто вороги народу! Із-за них, клятих, не мають наші «провідники» змоги працювати над виконанням виборчих обіцянок і гасел. Може, варто зробити посаду — заступник Президента з боротьби з «кучмо-олігархами», і хай собі працює, але без зайвого галасу і на результат. Перед виборами доповість.
Перша фракція каже другій: ми й без вас лаяти владу годні, інколи дехто з нас сам забуває, що він — це влада, краще скажіть, що треба робити?
А треба от що. По-перше, якомога скоріше дайте владу народові, наблизьте терміни низових виборів — нехай майдани оберуть собі «отаманів», нехай довіра до вертикалі буде з низів, а не новоявлена, за квотами з Києва. По-друге, не роздавайте посади келійно. Де конкурси, які навіть за часів Л. Кучми проводилися, а зараз зникли як такі? По-третє, зрозумійте — кількість змінених керівників, особливо середньої ланки, не буде у прямо пропорційній залежності із позитивними змінами. Поголовна ротація призведе до параної.
Зараз жити лише з думкою «що в іншому випадку було б гірше» — вже замало. Дуже замало, це майже злочин. Доведіть на бездоганних фактах усім, що Ющенка дійсно отруїли. Не зволікайте, не дайте нам втратити довіру до Президента. А тих, хто Україну розчленувати захотів, притягніть до суду по повній програмі, тільки знайдіть фахового юриста. Держава, в особі Президента, не має права вибачити такого ніколи і нікому, якщо вона Держава.
І насамкінець — попереджую «нову опозицію»: як би я не сварив нову владу — я не ваш. А ти, владо, пам’ятай: якщо не почнеш працювати на результат, на виборах у 2006 році такі, як я, поставлять хрестик на тобі — у рядку «проти всіх». А разом нас багато...
