Не секрет, що багато прикордонних міст і сіл спустошені в розпал воєнного конфлікту на Донбасі. Одні люди залишили рідні місця без надії на повернення, а деякі після поневірянь по чужих кутках вирішили, що вдома все ж таки краще. І хоча обстріли не припинилися повністю, ці українці намагаються змиритися з тривожною ситуацією, і як можуть, налагоджують «мирне» життя. Що їм вдалося, і чого ще не досягли — вони розповіли «Дню».
Юрій КОНСТАНТИНОВ, керівник військово-цивільної адміністрації с.Кримське:
— Кілька місяців тому ми запустили два регулярні автобусні рейси — в районний центр Новоайдар і Лисичанськ. Тепер жителям не потрібно наймати приватний транспорт, аби з’їздити в лікарню, на ринок або в інших справах. В осінньо-зимовий період бажаючих їздити стало менше, але ми все одно цей рейс не закриваємо. Також нещодавно в селищі Кримське відкрили аптечний пункт. До цього людям доводилося їздити за ліками десятки кілометрів у районний центр. Завдяки волонтерам із Волині встановили лавки в центрі — там їх не було навіть з радянських часів. Тепер люди, які приходять за пенсією, до банку або в інших справах, можуть просто сісти, відпочити. Також встановили урни і лавки біля клубу та адміністрації. І річ не в тім, що ми такі діяльні, головне — на це не витратили бюджетні гроші: звернулися до волонтерів, спонсорів, попросили газові балони для зварювання у місцевих жителів. І таким чином заощадили.
Як тільки я почав працювати у ВЦА села Кримське, відразу зауважив: потрібно обладнати ручні свердловини питної води. Адже коли через обстріли перебивалася електролінія, зупинялася робота насосів, люди не могли набрати воду. Я звернувся до Червоного Хреста, і ця організація найняла бригаду, яка вже стала до роботи. Поки що визначено пробити сім свердловин загального доступу: п’ять ручних і дві електричні — в тих районах, де вода знаходиться дуже глибоко. Також буде вода в амбулаторії. Обласна адміністрація виділила кошти на гучномовець, який ми встановимо на будівлі амбулаторії. Вирішено питання про придбання дитячого і спортивного майданчиків. Тендер уже провели, територію в парку підготували, встановлювати все будемо своїми силами. Я вважаю, дуже важливо, аби люди забували про вибухи і налаштовувалися на мир. Сподіваюся, що мешканці повертатимуться додому і чисельність населення Кримського виросте.
Із 80 пунктів, які я собі намітив на початку роботи, деякі залишилися невиконаними. Дуже хотілося знайти можливість засипати розбиту дорогу битим каменем. Вже заручився підтримкою військових, знайшов будівельні залишки (бита цегла), сапери перевірили місцевість, самі вирубали кущі по узбіччях. Потрібно дістати солярку, екскаватор і трактор, але поки що це питання не вирішене. Можливо, доведеться просити допомоги у губернатора, адже ця дорога дуже важлива. В разі загострення конфлікту по ній можна буде швидко евакуювати людей.
Валентин ПОМЕРАНЦЕВ, директор Луганського обласного центру «Екстреної меддопомоги і медицини катастроф»:
— Я працюю на станції швидкої медичної допомоги сорок років, з яких двадцять років керую обласним Центром екстреної меддопомоги. Одним із найсерйозніших досягнень за цей час вважаю створення спеціалізованих бригад — кардіологічних, реанімаційних тощо. В Луганській області (на підконтрольній Україні території. — Авт.) сьогодні немає жодної спеціалізованої бригади. На жаль, все краще, чого ми досягли, залишилося в окупованому Луганську.
Як ви знаєте, в 2013 році набрав чинності закон про екстрену медичну допомогу. Він передбачає створення єдиної системи швидкої допомоги на території кожної області. Із 24 областей України в 16 створено такі центри, решта областей — на підході. Луганська і Донецька області в цьому напрямку практично ще не зрушили з місця, у тому числі через АТО.
Нова система дозволяє упорядкувати нашу роботу завдяки запровадженню нових технологій. Наприклад, створення централізованої диспетчерської, до якої приходитимуть всі виклики з території нашої області. Диспетчер на моніторі бачить, де знаходиться кожна бригада, і за кольором розуміє, яка з них уже звільнилася. У цій програмі комп’ютер сам переадресовує новий виклик найближчій вільній бригаді. Це значно скорочує час приїзду бригади. У Луганську ми працювали за такою системою до 2013 року. Потрібно було розповсюдити цей досвід на всю область, але зробити це не встигли.
Перспектив впровадження медичної реформи по Луганській області поки що визначити не можу. Я третій рік б’юся над нею. За цей час змінилося три губернатори і п’ять директорів Департаменту охорони здоров’я облдержадміністрації. Ніхто з них досі не звертає уваги на це. Всі розробки ми можемо надати, але самому вирішити це питання мені не під силу. Екстрена медична допомога — це соціально вагомий продукт, в нього потрібно вкладати кошти.
Ігор ШАПОВАЛОВ, директор Луганської обласної філармонії:
— З того, що було задумано, практично все вдалося. Ми спланували новий концертний сезон: будуть нові програми, нові диригенти — у тому числі з інших країн. Минулого тижня відбувся вечір Бразильської симфонічної музики під керівництвом запрошеного диригента Лучано Камарго; днями приїхали японці: будуть спільні репетиції і концерти. У жовтні приїдуть німці — солісти і диригент; у грудні приїде білоруський диригент, який працює в Польщі, в спільній програмі буде показ фільму Альфреда Хічкока під живу оркестрову музику! У травні чекаємо солістів і диригента зі Швейцарії. Є домовленості про спільний виступ з диригентами з Чилі та Іспанії — поки що погоджуємо дати. Звичайно ж, будуть і українські диригенти та солісти.
Нам приємно, що цього року змогли придбати десять нових професійних інструментів. З обласного бюджету на це надали 2 млн грн. Всі інструменти роблять на замовлення в Америці, Японії, Франції та Німеччині. Вже отримали чотири інструменти — трубу, валторну, електроскрипку і кларнет; чекаємо решту. До оркестру прийшли на роботу нові музиканти. Створюватимемо ще один колектив, зараз думаємо, де його розмістити. Поки зарано його представляти, отже, не забігатиму наперед. Головне, що інтерес є, артисти із задоволенням приїжджають до нас на роботу і є з кого вибирати.
У нас ще немає свого приміщення: мало місця, ніде розвернутися для загальних репетицій. Ми вдячні Сіверськодонецькому музичному училищу за те, що вони нас прихистили, але у них є свій навчальний процес, свої концерти, свої репетиції. Деяку роботу в цьому напрямку ведемо, але це називається «Розвідка боєм». Все, що стосується будівлі — це довгострокові плани, і ними ми також займаємося.
Ще дуже дратують погані дороги в Луганській області. Будь-які наші виїзні виступи в районах — це катастрофа! І ми потерпаємо по дорозі в автобусі, і перевізники; апаратура з інструментами б’ється на ямах і вибоїнах. Зараз проводять торги: купуватимемо свій автобус для гастролей. Але погані дороги спричинять додаткові витрати на ремонт та обслуговування транспорту.
