Енергетика опішненської землі надзвичайно потужна. Неодноразово вона народжувала й дивувала світ талановитими людьми. 14 березня 2018 року виповнилося 50 років Юркові Пошивайлу — гончареві, скульптору, фотохудожнику.
Талант гончаря Юрка Пошивайла викристалізувався через опанування генетичної пам’яті свого прадавнього гончарного роду, через оточення мистецьким духом у рідному домі, через добру науку дідуся, бабусі, батька. Від діда Гаврила Ничипоровича (1909—1991), одного з корифеїв української народної кераміки другої половини ХХ століття, баби Явдохи Пошивайло (Бородавка) (1910—1994), талановитої малювальниці, Юрко Пошивайло успадкував народні традиції опішненської кераміки. Мистецький хист проявився в ранньому віці. Його роботи: «Рибалка», «Лисичка», «Чоловік», композиції «Бій півників», «Музики», прості й водночас сповнені душевним теплом і щирістю, випромінюють добро.
Після навчання в школі він закінчив історичний факультет Київського державного педагогічного інституту імені Михайла Драгоманова. Свою трудову діяльність розпочав у Національному музеї-заповіднику українського гончарства. Нині — головний художник Музею-заповідника. Юрко першокласний дизайнер, він розробляє макети книжок видавництва «Українське Народознавство», яке створює літературу про українське та світове гончарство і художньо оформлену друковану атрибутику до численних проектів і заходів Музею-заповідника.
Гончарства Юрко навчався у свого батька Миколи Пошивайла (1935—2017), відомого в Україні гончаря, заслуженого майстра народної творчості України, члена Національної спілки художників України і Національної спілки майстрів народного мистецтва України, лауреата Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Івана Нечуя-Левицького, володаря багатьох престижних нагород.
Найяскравішою сторінкою гончаротворення Юрка Пошивайла є мініатюрний простий і мальований посуд «монетка»: миски, глечики, макітри, горщики. Тонкий черепок, вдалі пропорції свідчать, що він досконало володіє гончарними прийомами. Юрко передбачає довге життя «монетки», нині вона є не тільки дитячою іграшкою, а й використовується як традиційний глиняний сувенір, своєрідна візитівка Опішного. Вражають своїм глибоким філософським змістом його композиції «ДНК мого РОДУ», «Музею гончарства-25», вони є посвятою автора своїм учителям. Як і багато інших гончарів Опішного, мистець робить зооморфну скульптуру. Серія «дивних звірів» — це спроба осучаснити зооморфну пластику, використовуючи її елементи для створення самобутніх посудин, у яких можна вирощувати квіти.
Останнім часом Юрко Пошивайло звертається до монументальних скульптур. Створені ним крізь призму свого бачення бюсти видатним постатям України — Тарасові Шевченку (2014), Василеві Кричевському (2015), Олександрі Селюченко (2016), Леонідові Сморжу (2017) — наповнені асоціативним відчуттям, глибокою суттю задуму. «Творчий портрет Олександри Селюченко, втілений у скульптурі, постав на основі масиву фотографій, які збереглися. Але на всіх світлинах майстриня така різна, що я не зміг зупинитися на одному фото. Цей образ є узагальненим, збірним, у якому хтось побачить характерні риси різних періодів життя Гончарівни. Для мене, перш за все, це образ жінки, залюбленої в життя, у глину, окриленої мистецтвом і, як писав професор Леонід Сморж, одержимої керамікою», — зазначив сам автор.
ЮРКО ПОШИВАЙЛО. НАБІР ПОСУДУ «ПРОСТИЙ» (МОНЕТКА). ОПІШНЕ, ПОЛТАВЩИНА. 2009. НАЦІОНАЛЬНИЙ МУЗЕЙ-ЗАПОВІДНИК УКРАЇНСЬКОГО ГОНЧАРСТВА / ФОТО ТАРАСА ПОШИВАЙЛА
Талант Юрка Пошивайла проявляється й у інших видах мистецтва. Він захоплюється художньою фотографією. Його об’єктив фіксує дивовижні моменти у всьому, що нас оточує: сюжети на гончарську тематику, квіткові композиції, пейзажі, постаті. Його фотороботи експонувалися на персональних виставках (Полтава, 2012—2014). З 2010 року він член Національної спілки фотохудожників України. Наразі Юрко Пошивайло активно готується до участі в Національному фотоконкурсі «Гончарні ВІЗІЇ країни», який започаткував Національний музей-заповідник українського гончарства 2010 року. Через художню фотографію Юрко розкриває дивовижний світ кераміки. Його світлини дарують надзвичайно позитивні емоції.
У душі мистця є місце й для поезії — він пише вірші, сповнені щирістю, теплотою, справжньою любов’ю до правічного гончарного ремесла. Закономірно, що першими шанувальниками таланту Юрка Пошивайла є його доньки Люба та Оксана й дружина Світлана, яка за родинною традицією розмальовує роботи чоловіка, зокрема «монетку».
Творчий шлях до 50-річного ювілею Юрка означений вагомими здобутками й перемогами, рясно заквітчаний чисельними відзнаками, дипломами, медалями найпрестижніших виставок, конкурсів художньої кераміки та фотоконкурсів. Неодноразово він одержував Гран-прі в різних номінаціях.
Гончарні твори та фотороботи Юрка Пошивайла є окрасою багатьох музейних та приватних колекцій України.
Тож, вітаючи з ювілеєм, бажаємо Юрію Миколайовичу міцного здоров’я, наснаги, нехай кожна мить творчого життя надихає на підкорення нових життєвих і мистецьких звершень в ім’я уславлення Опішного — духовної житниці України.
