Хто читав книжку Ю. Канигіна «Шлях аріїв», той пригадає, що Гуру попереджав, що ХХI століття пройде під знаком протистояння російського гегемонізму та ісламського фундаменталізму, а Україна виявиться начебто між молотом і ковадлом. Через те Гуру настійливо рекомендував нам «іти в Європу». Події на Північному Кавказі і в Таджикистані підтверджують справедливість цього прогнозу, зробленого ще в 70-ті роки. Думаю, що нам треба прислухатися до мудрої поради великого тібетця і, не озираючись на Північ, сміливо рухатися на Захід. Зробивши «європейський вибір», Україна, зрештою, стане європейською країною не тільки в географічному сенсі. Погляньте на гордих прибалтів, які не побажали влитися в СНД, а відразу подалися в Європу. Адже вони менше, ніж ми, постраждали від колоніального панування Росії. Прибалтика бідніша за нас на природні ресурси, але вони розраховують, передусім, на свою високу культуру та інтелект. Усім зрозуміло, що якби не «братні обійми» східного сусіда, сьогодні вони жили б не гірше, як шведи, фіни та інші північні народи.
Я розумію, що причина нашої нерішучості криється в енергетичній залежності від Росії.
Що ж до вступу в НАТО, то я — проти. Нам ніхто не загрожує, навпаки, тільки співчувають і допомагають, чим можуть. Якщо ми станемо духовними людьми, а в наших серцях назавжди запанує любов, то на нас ніхто ніколи не нападе.
Не варто побоюватися того, що, «увійшовши» в Європу, ми втратимо свою національну самобутність.
