І розв’язують питання не лише благоустрою міста, а й законодавчих змін.
Василь ФЕДІН, генеральний директор ПАТ «Херсонський суднобудівний завод»:
— Минулої суботи в Херсоні, в мікрорайоні Корабел, де живе більшість працівників ХСЗ, відбувся суботник, присвячений 60-річчю нашого підприємства. На нього прийшли не лише наші працівники, а й ветерани, школярі, відгукнулися і представники сусідніх підприємств — усього майже півтори тисячі осіб. Разом зібрали 200 мішків листя, вивезли майже 200 кубометрів сміття, оновили кілька дитячих майданчиків, встановили нові лавочки, упорядкували під’їзд до лікарні, допомогли в благоустрої житлових будинків, шкіл та дитячих садочків...
Ідея проведення такого суботника у мене виникла після зустрічі з дружиною колишнього норвезького посла в Україні, яка родом із Росії. Вона розповіла, що здружилася з багатьма своїми нинішніми знайомими на... суботниках! Виявляється, в Норвегії їх регулярно проводять кондомініуми. Погодьтеся, трохи дивно чути, що в такій багатій і забезпеченій країні жителі збираються, аби самим навести лад у своїх мікрорайонах.
Після нашого суботника я остаточно переконався: спільна праця — потужний стимулюючий фактор. Особливо сьогодні, коли в останні роки почуття патріотизму і колективізму в нас дещо втрачені... Спільна робота об’єднує і зближує людей, виховує почуття гордості за своє місто, мікрорайон, підприємство.
Ну, а тепер про те, що турбує передусім. Суднобудування — дуже складний бізнес. Якщо ми досягаємо рентабельності у два відсотки — аплодуємо. А підтримка, пільги від держави у нас які? Фактично ніяких. Пільги начебто є, але вони не працюють.
Чи створені у нас умови для ведення бізнесу? Скажімо, їду я в Прибалтику шукати замовлення. А прибалти, які не так давно були у складі Радянського Союзу, крутять носом і кажуть: ми не будуватимемо в Україні суден і ремонтувати не станемо, бо у вас завжди проблеми з митницею. І це дійсно так: митне законодавство України не сприяє залученню інвестицій та веденню бізнесу. Ось стоять у нас зараз іранці, ремонтуємо їм судно. Вони кажуть: «Ми розуміємо, що таке бакшиш. Але у вас, в Україні, бакшиш більший за наш!»
Віра ТОКАРЕВА, директор Асоціації захисту прав приватних підприємців Херсонської області:
— Приємною новиною для мене й усіх підприємців стало нововведення в Податковому кодексі, завдяки якому пенсіонерів-інвалідів тепер звільнено від сплати соціального внеску. Підготовлено ще один проект змін, який знову ж таки стосується 14 глави Кодексу і має прямий стосунок до малого та середнього бізнесу. Найближчим часом його буде розглянуто Верховною Радою. Розробкою цих змін займалося також Всеукраїнське об’єднання підприємців малого та середнього бізнесу «Фортеця», в яке я входжу.
Цю громадську організацію створено після подій на Майдані, що відбувалися з приводу ухвалення Податкового кодексу. До неї увійшли лідери громадських організацій з усієї України. Що дуже важливо — тепер маємо безпосередню можливість вносити свої пропозиції до законів, представляти Кабінетові Міністрів своє бачення законодавства. Приємно, що останнім часом до нас дослуховуються і рахуються з думкою підприємців. На зустрічі з Миколою Азаровим ми запропонували давати самозайнятим приватним підприємцям відпустки і не брати з них за це ставки єдиного податку. Азаров нас підтримав: «Ми всі ходимо у відпустку, чому підприємці не можуть?».
А тепер про те, що мені не подобається. Тоді, як по всій Україні вже прийнято правила торгівлі на ринках, у Херсоні з цим великі проблеми: правила нібито є, але вони не легітимні, оскільки не пройшли громадського обговорення. А я застерігала чиновників: якщо ви не зберете підприємців і правила не будуть обговорені, то це не правила торгівлі...
Та є і приємна новина! Нарешті в нових правилах торгівлі, затверджених урядом і рекомендованих органам місцевого самоврядування для затвердження, вирішено питання безплатних туалетів для підприємців. Цією проблемою я особисто займалася вісім років і навіть виносила її на розгляд Кабміну. Тому, мабуть, і врахували. Бо дуже довго люди, які працюють на ринках, платили гроші за користування туалетами. І це попри те, що оплачували послуги ринку. На всі мої звернення керівники облспоживспілки та ринків відповідали одне й те саме: «Туалети у нас збиткові!» Але вони не можуть бути збитковими, бо господарі ринків свої затрати вкладають у вартість послуг, які оплачують підприємці. Проте, нарешті, питання вирішили.
Леонід ВЕЛИЧКО, голова президії Херсонської обласної ради Українського товариства мисливців та рибалок:
— Наша обласна організація об’єднує 16 тисяч мисливців та рибалок. Головне своє завдання вбачаємо у збереженні й відтворенні природної мисливської фауни. Тільки цього року виростили й випустили в природне середовище понад дві тисяч голів молодняку дикої качки, придбали і розселили в угіддях області три тисячі фазанів. Будуємо вольєри для вепрів, створюємо умови для розмноження диких кролів.
Найбільша радість за останні дні — нам вдалося закріпити на найближчі 15 років мисливські угіддя площею півтора мільйона гектарів. Проте однією з найболючіших проблем залишається незакріплення мисливських угідь за Скадовською районною організацією УТМР.
У цьому районі створено альтернативне приватне мисливське товариство, що претендує на мисливські угіддя всього району, якими 90 років користувалася наша організація. Поки що питання вирішується в судах, але сьогодні в районі полювання закрито, мисливські угіддя перебувають без господаря, працівників УТМР відправлено в довгострокові відпустки. Врешті-решт, страждають люди, в тому числі місцеві мисливці.
Нині справу розглядає Одеський апеляційний адміністративний суд. Якщо за законом, то Скадовська районна організація УТМР має всі підстави користуватися угіддями і протягом наступного терміну. На превеликий жаль, рейдерство в цьому районі триває. Дехто мріє відібрати кращі мисливські угіддя і створити власний бізнес на знищенні природи, адже про відтворення фауни вони навіть не замислюються. Сьогодні вже є приклади не лише захмарних для людини середнього достатку цін на добування дичини, а й варварського ставлення до всього живого з боку товстосумів. Я вже не кажу про факти вбивства людей у приватних мисливських угіддях у Кіровоградській області, побиття місцевих жителів на власних водоймах... Я вважаю, що історія, час і люди справедливо розсудять, хто є в угіддях ефективним господарем, а хто — лише корисливим бізнесменом.
