Так, півстоліття минуло після доповіді Микити Хрущова про звірства сталінізму. Я б і не згадав, якби не нагадав «День» (див. № 31. — Ред.). Прочитав розмірковування експертів, до яких звернулася газета, подумав. Усе правильно, але, знаєте, хотілося б одразу і саму суть, а вона, хоч і присутня, але занурена в море деталей.
А якщо саму суть, то, на мій погляд, вона така. Багато десятиріч панує на нашій землі БЛАГА ДУРІСТЬ і НАХАБСТВО. Дивно, через два місяці після Жовтневого перевороту Ленін пише: «Уперше після століть праці на чужих, підневільної роботи на експлуататорів є можливість працювати на себе». А через три роки мов прокинувся: «Залучення до праці — найважливіша та найважча проблема соціалізму». Вони так і не впоралися з нею, і всі верхівкові трансформації за радянських часiв можна вважати спробами все-таки вирішити цю єдину для верхів проблему — залучити маси до праці. У їхніх руках були два засоби — насильство й ідеологія (форма дурості, що діє, як передбачалося, через зараження). Те й інше ефективне для мас низької якості. У міру їхнього дорослішання, не без зовнішнього впливу, верхи відчували приреченість Системи. Останній із кремлівських мрійників потішив світ кооперативами та боротьбою з пияцтвом. Такий найкоротший курс історії Системи.
