Доброго дня, шанована пані Ларисо!
У вашій особі вітаю колектив дуже потрібною для створення в Україні громадянського суспільства газети «День» і всіх її читачів із 65-річчям завершення Другої світової й Великої Вітчизняної війни! Для мене вже багато років 9 травня — День вшанування пам’яті багатьох мільйонів громадян «імперії зла», за висловом Р. Рейгана, занапащених у розпочатій націонал-соціалістами й комуністами Другій світовій бійні. Мені 70 років, але хочеться дожити до судного дня — нового Нюрнберга для комуністичної ідеології. Про це досить. Чесно кажучи, звичайно хочеться побачити на шпальтах «Дня» памфлет, що народився миттєво, «Як товариш Сталін шпигунів викривав»; розумію, що не все, що присилають у газету читачі за своїм рівнем досягає планки рівня висвітлюваних газетою проблем.
21 червня 1941 р. на Берлін спускається тепла ніч. У пошуках свіжих секретів Штірліц зайшов до пив-бару за рогом. Два п’яні німецькі солдати умовляють один одного більше не пити, адже можна проспати завтра — 22 червня о 3 годині напад на Совєти. «Надо предупредить товарища Сталина!» — про себе мовчки подумав Штірліц. Дійшовши одному йому відомими шляхами до кабінету Бормана, він побачив на столі два телефони. На одному був змальований орел із розкинутими крилами, на другому — робітник і селянка з серпом і молотом. «Телефоны прямой правительственной связи! — блискавкою промайнула думка в голові Штірліца. — Но какой из них товарища Сталина?» Знявши наздогад слухавку з телефону з серпом і молотом, він зайняв очікувальну позу. «Товарищ Сталин слушает!» — почув Штірліц такий рідний, турботливий, трохи скрипучий голос найдорожчої з дитинства людини. «Товарищ Сталин!» — майже беззвучно з метою конспірації прокричав Штірліц схвильованим голосом. — «Не нада, дарагой, нам все известна! Нам интересна, кто в моем окружении работает на товарища Гитлера?» — «Это узнать просто, товарищ Сталин!» — «Гавари, дарагой, гавари!» — «А кто первый 22 июня дает распоряжение войскам не отвечать огнем на агрессию — тот и работает на вашего друга Гитлера!» — «Верна, дарагой, подождем до завтра!» — «Спокойной ночи, товарищ Сталин!» — «Спокойной ночи, товарищ Штирлиц!» Задоволені один одним вони пішли спати. О пів на першу ночі 22 червня 1941 р. у війська надійшла Директива №1 за підписом Наркома оборони С. Тимошенка і начальника генштабу товариша Жукова: «...завдання наших військ не піддаватися на жодні провокаційні дії ...жодних інших заходів без особливого розпорядження не вживати*».
Ось так, завдяки підказці з Берліна радянського розвідника Штірліца товариш Сталін дізнався, хто за його спиною працює на його гарного друга Гітлера!
Якщо хтось бажає дізнатися, які помилки керівництва мав на увазі Сталін, виголошуючи 24 травня 1945 р. тост на прийомі на честь командувачів військами Червоної армії — а було сказано: «Наше керівництво вчинило чимало помилок... у 1941—1942 роках!», рекомендую прочитати другу частину трилогії «Тень Победы» — «Беру слова обратно» В. Суворова. У ній автор висловлює свій погляд на причини розгрому кадрової Червоної армії в перші ж дні війни, що супроводжувалися втратами понад 17 000 літаків, 21 000 танків, 32 000 гармат, захоплення в полон понад 3,5 млн. підготовлених до війни солдатів і офіцерів.
Бажаю міцного здоров’я, збільшення кількості читачів газети.
*«Беру свои слова обратно», В. Суворов
