Останнім часом деякі політики, щоб якось підняти свій рейтинг і підвищити свою популярність серед простого народу, почали вести розмови про захист російської мови й наполегливо нав’язувати росіянам і українцям, ідею про запровадження другої державної мови — російської. Безвідповідальні політики в гонитві за популярністю розбурхують народ України, відволікаючи його від важливіших економічних проблем. Наші обранці не вирішують тих питань, які б дозволяли далі просувати реформи в господарському й політичному житті. Ми бачимо, як народні обранці б’ються у Верховній Раді України замість того щоб знайти компромісні рішення, як вони порушують закони й Конституцію. Як вони не ходять до зали засідань ВР і як депутати фракцій при голосуваннях бігають і натискають за своїх колег від чотирьох до шести кнопок одночасно. То навіщо обирати таких представників до органів влади, якщо вони свідомо порушують закони? І незрозуміло, чому голова українського Парламенту Володимир Литвин мириться з відкритими злочинами проти державних і народних інтересів? Де депутатська честь, совість і відповідальність?
Ось і зараз. Усі депутати обиралися до УКРАЇНСЬКОГО парламенту й зобов’язані захищати насамперед інтереси України. А про те, щоб захищати інтереси інших народів, потурбуються уряди відповідних держав. І ці уряди дуже прискіпливо стежать за тим, чи не гноблять їхніх одноплемінників у інших країнах. Їхні права також захищають відповідні міжнародні угоди, які Україна ратифікувала.
І ми бачимо, що в Україні немає ніякого пригнічення тієї чи іншої національності. А росіяни завжди в Україні користувалися великими привілеями порівняно з іншими народами, що живуть серед українців. І навіть порівняно з українцями. І нині ця нерівноправність виправляється. Але у зв’язку з перебудовою всього життя українського суспільства є певні труднощі перехідного періоду, який постійно затягується — і не з вини українців чи їхніх лідерів. Ці труднощі існують і для росіян, і для українців, і для інших народів. Але правдиво і реально говорити про їх існування наші політики просто не бажають. Користуючись довірою та неосвіченістю простого народу, вони, щоб добитися звання «захисник інтересів народу» й стати популярними та рейтинговими, морочать народу голову всілякими надуманими другорядними проблемами. А ЗАКОНОТВОРЧІСТЮ і дружною роботою на благо народу не займаються.
І я сміливо кажу й стверджую, що української мови бояться не росіяни, а політики, які хочуть постійно сварити між собою народи, якщо не за допомогою мовної проблеми, то за допомогою якоїсь іншої, що підвернулася в той чи інший політичний момент. Тому Президенту Віктору Ющенку, уряду, Голові Верховної Ради Володимиру Литвину час вжити заходів для припинення будь- яких популістських розмов про мову. Народи самі без політиканства розберуться, як їм дружно жити. Депутатам України й органам влади слід безумовно захищати українську мову та її інтереси. Інтереси народу, української держави. І не давати комусь розвалювати Україну — хоча б і мовною проблемою.
Однак слід зрозуміти, хто роз’єднує українців і росіян. (Та хіба тільки їх?) Безсовісні політикани. Ось за них і не треба голосувати. Тоді все стане на свої місця. А політики перш ніж сіяти ворожнечу думатимуть або про підвищення свого політичного рейтингу, або про закінчення своєї кар’єри як політика взагалі...
