Від сучасних комуністів, особливо від їхнього лідера в Україні, дуже часто звучать звинувачення у співпраці з фашистами українських націоналістів — воїнів Української Повстанської Армії. При цьому націоналізм ототожнюють з нацизмом, забуваючи або не знаючи про те, хто був повитухою нацизму в першу чергу. Тому необхідно нагадати комуністам, які продовжують обожнювати свого вождя, що якраз спотворений комунізм дав приклад фашистам у створенні концтаборів. Сприяв, допомагав зародженню і зміцненню фашизму в Німеччині, починаючи з 20-х років минулого століття, і, до речі, ще за життя, за ініціативи і під керівництвом Леніна.
Як відомо, після поразки в Першій світовій війні відповідно до Версальського договору 1919 року, укладеного за участю США, Англії, Франції, Італії і представників Японії, Німеччина не мала права виробляти, зберігати і випробовувати озброєння, військову авіацію, танки, важку артилерію, хімічну зброю. Чисельність її сухопутних збройних сил не повинна була перевищувати 100 тисяч чоловік, заборонялося мати військово-повітряний і підводний флот (Радянська енциклопедія історії України, Київ, 1969 р., т. І, с. 265 — 266). Ленін тоді відмічав, що вся тогочасна система міжнародних відносин трималася на положеннях Версальського мирного договору (Твори, укр. мовою, вид. 4, т. 31).
Німецьке керівництво держави ніяк не хотіло миритися з таким положенням і енергійно шукало шлях до відродження національних збройних сил. І в цьому німцям допоміг комуністичний уряд: в 1922 році між Російською Радянською Соціалістичною Республікою та Німеччиною був укладений договір, підписаний 16 квітня в м. Рапалло (Італія) під час Генуезької конференції (м. Генуя в Італії, 10 — 19 квітня 1922 р.). За цим Рапалльським договором, обидві країни відмовлялися від взаємних грошових претензій і встановлювали дипломатичні відносини, погодившись на застосування принципу найбільшого сприяння під час врегулювання взаємних економічних, торгових і господарських відносин (РЕІУ, Київ, 1971 р., т. 3, с. 526). І, як виявилося, не тільки економічних, торгових і не тільки господарських...
Слід зазначити, що на Генуезькій конференції радянську делегацію очолював Г. В. Чичерін, член компартії з 1918 року, а офіційним главою делегації був В. І. Ленін, який керував роботою делегації з Москви по телефону. Отже, Рапалльський договір був особисто освячений вождем комуністів і підписаний комуністом Чичеріним. І співробітництво комуністів і майбутніх нацистів набуло широкого розмаху особливо у військовій сфері: обмін військовими делегаціями, участь у спільних маневрах, парадах (Брест), у військових поставках, у випробуваннях військової техніки. Все це відбувалося всупереч Версальському договору.
На території СРСР були створені навіть військові бази — танкова школа «Кама» в Казані, випробувальний полігон хімічної зброї «Томка» в Саратовській області. Під Москвою в Філях німецький концерн «Юнкерс» збудував філію свого заводу для виготовлення двигунів до військових літаків, а в Липецьку була створена авіаційна школа, в якій проходили навчання і перепідготовку сотні німецьких пілотів. Про це сучасні комуністи чомусь мовчать, лякаючи українських громадян можливими (!) базами НАТО...
До практичних занять в Липецьку німецькі авіатори приступили вже в 1925 році. За період 1925 — 1933 років було підготовлено більше 700 німецьких асів, а також випробувано і прийнято на озброєння понад 800 комплектів авіатехніки, більше 25 моделей бойових літаків, були проведені чисельні учбові польоти з бомбування наземних об’єктів над територією СРСР. Коли німецькі курсанти гинули (а це траплялося нерідко), їхні тіла відправляли до Німеччини в ящиках з написом «деталі машин». Під такими ж написами отримували військові вантажі з Німеччини, які приходили морем до Ленінграда для авіаційної німецької школи в Липецьку, замасковану під ескадрилью авіаційної частини Червоного Повітряного Флоту.
Розвідки багатьох європейських країн, особливо Франції, Англії, Польщі, Чехословаччини, так і не змогли відкрити таємниці німецьких військових баз в СРСР, щоб звинуватити комуністичне керівництво в порушенні міжнародного договору відносно заборон в озброєнні Німеччини.
Звичайно, німці надавали Радянському Союзу немалу допомогу в становленні молодої авіапромисловості, військової авіації, але те, що німецькі льотчики набули досвіду польотів над територією СРСР, отримали і повезли з собою авіаційні карти країни, незрівнянно було більшим злом, ніж добро від технічної допомоги. В Липецькій авіашколі отримали відмінну бойову підготовку німецькі аси, кожен із яких потім збивав по 200 — 300 радянських літаків і скидав бомби влучно на знайомі з неба об’єкти. Декілька років в авіацентрі під Липецьком передавав свій досвід німецьким курсантам Герман Герінг — майбутній рейхс-маршал, головнокомандуючий повітряними силами нацистської Німеччини...
На фоні такого широкомасштабного співробітництва комуністів і нацистів, яке призвело до величезної трагедії, до загибелі мільйонів людей, особливо в перші дні війни, завдяки пануванню німців у повітрі, звинувачувати українських націоналістів у пособництві фашистам, у співпраці з ними по меншій мірі аморально і безпідставно. Адже сподівання ОУН і УПА, які покладали надію на те, що за допомогою німецької армії вони визволять Україну від комунізму і створять самостійну державу, не тільки не виправдалися, а закінчилися трагічно — тюрмами, концтаборами, тисячами жертв героїчних патріотів України.
Воістину, як кажуть, у чужому оці видно маленьку скалочку, а в своєму і цілу деревину не видно. Не видно чи не хочуть бачити, чи забули, чи не знають, чи роблять вигляд, що не знають, сховавши своє комуністично-фашистське обличчя за маскою правдоборців, залякуючи невігласів українським націоналізмом.
