Стережіться лжепророків, що приходять до вас в овечих шкурах, а всередині — хижі вовки.
За їхніми плодами впізнаєте їх. Хіба збирають виноград з тернини або смокви — з будяків?
Так усяке дерево добре родить добрі плоди, а погане дерево родить погані плоди.
Не може добре дерево поганих плодів родити, ані погане дерево родити добрих плодів.
Кожне дерево, що не родить доброго плоду, зрубують і кидають у вогонь.
Тож за їхніми плодами пізнаєте їх.
(НОВИЙ ЗАВІТ ГОСПОДА НАШОГО ІСУСА ХРИСТА, Від Матвія. Глава 7.)
Спостерігаючи за тим, що відбувається у Верховній Раді, як кілька тижнів тривала боротьба за те, хто «головуватиме» у Верховній Раді — колишній голова адміністрації Президента чи колишній представник Президента у парламенті, мимоволі виникало запитання: чи усвідомлюють протиборчі сторони, за що вони ведуть боротьбу і яку ціну заплатить наша єдина Україна за бажання політиків пограти в лідера?
Я вже не говорю про ті почуття, що виникали у наших громадян, які спостерігали, як у храмі законотворчості процвітало торгашество.
Фактично стався розділ нашої єдиної держави на захід і схід: йшло протистояння фракції, яка отримала перевагу в західних областях, і фракції, основні резерви якої знаходяться на сході. Незважаючи на те, що у складі протиборчих сторін були ті, хто називає себе істориками і, за ідеєю, мали б знати, чим звичайно закінчуються міжусобиці, жоден з істориків не виступив із рішучим протестом і не вийшов із цієї гри.
Результат цієї боротьби певною мірою закономірний і виборці мали прекрасну можливість пізнати своїх депутатів за плодами їхньої діяльності під час спікеріади.
Адже якщо ми подивимося на результати голосування за партійними списками, то легко виявимо, що за ті політичні сили, які зараз у Верховній Раді ділять нашу єдину Україну проголосувало: «Наша Україна» — більше 6 млн. виборців, Компартія — більше 5 млн., «За ЄдУ» — більше 3 млн., а за політичну партію, яка закликала жити за Біблією, — всього 75 тис., тобто, близько 0,3% виборців. Тому жити за Біблією потрібно вчитися передусім виборцям, бо склад Верховної Ради — це плід нашого волевиявлення, за яким познаємо себе.
І не потрібно шукати самовиправдання у вигляді адмінресурсу та інших страшилок. Чи була можливість у кожного прийти проголосувати? Була. Чи була можливість у кожного в кабінці проголосувати за того, за кого вважав за необхідне? Також була, тим більше, що не можливо дізнатися, хто за кого голосував. Чи була можливість вибору? Була, для чого потрібно було хоча б прочитати автобіографії кандидатів-претендентів і послухати чи прочитати програми політичних партій, які претендували на місця у Верховній Раді. Для того, хто бажав зробити свій усвідомлений вибір, можливість такого вибору була. А для того, хто вважав, що всі однакові і всі рвуться до влади та працюватимуть тільки на себе, було все одно, за кого голосувати і вони проголосували за тих, хто більше дав чи пообіцяв. У результаті у нас до парламенту вибрано переважно шанованих людей — колишні комсорги, завскладів, завмагазинів і т. ін. Тому у вищому законодавчому органі держави йде політичний торг, замість вирішування життєво важливих для держави та кожного з нас питань. Не потрібно скаржитися на те, що влада нам підставила дзеркало не з тією кривизною. У кожного була можливість подивитися в нормальне дзеркало. А хто погодився дивитися в криве, в надії покращити картинку, то нічого на дзеркало нарікати...
