До редакції надійшов лист, адресований Президентові, Голові Верховної Ради, Прем’єр-міністру.
«Ми, 1250 киян, знову звертаємось до української влади з вимогою припинити нищити й розпродавати по шматках Голосіївський лісопарк, який сторіччями є громадською власністю, власністю українського народу. Жодна столиця Європи не має у своєму центрі такого чудо-парку, що розкинувся на 1500 гектарах із каскадами озер у долинах між мальовничими пагорбами. Це наш парк! У нього велика історія. Ще Петро Могила заснував тут монастир. Століттями, аж до 1991 р., ніхто не смів і подумати про привласнення ані шматочка Голосіївського лісопарку! У нього був один хазяїн — лісники: на площі близько двох гектарів на краю лісу, що тепер на розі вулиць Рильського та Блакитного, ще 1920-х років розташувалось лісництво. І лісники ефективно працювали до 1990-х.
Вже за мера Омельченка Київрада почала «роздавати» ці землі. Так, 2006 року близько гектара було відібрано у лісництва і «надано» Консульству Кіпру. 2007 року ми, 1250 громадян, написали протест президенту України, голові ВР, прем’єру, меру Києва. Відповіді на наш лист не було! Нас не почули!
А вже 2010 року лісників викинули з будівель лісництва кудись геть із лісу, бо, виявляється, ці будівлі з гектаром землі Київрада продала комусь ще 2008-го. Лісники, виселені з лісу, тепер ефективно працювати не можуть, і Голосіївський лісопарк занепадає на очах — посилюються захворювання дерев, загнивають водойми.
У кінці 2010-го група старших серед нас людей звернулася до Вас із протестом щодо виселення лісництва і продажу його будівель. Вашій Адміністрації переслали наш лист до прокуратури, яка нам відповіла, що продаж був законним.
Тому ми питаємо Вас: навіщо було продавати будівлі лісництва, розташовані на землі, яка фактично є частиною лісопарку? Кому це було вигідно? Невже ті, хто дав дозвіл на продаж, не розуміли, що гублять Голосіївський лісопарк?
Ми вимагаємо, щоб було проведено розслідування, яке дасть відповідь на поставлені нами питання. Ми вимагаємо анулювати продаж будівель і повернути лісництво до його господарства. Ми сподіваємось, що нас нарешті почує Президент, який обіцяв почути кожного. А нас лише в цій справі підписалося 1250».
(подаємо копію лише однієї сторінки з підписами)
