Що менше днів залишається до Євро-2012, то багаточисельніші та масштабніші криваві злочини проти бездомних тварин. Організатори футбольного чемпіонату та міжнародні товариства захисту тварин неодноразово зверталися до українських керівників із вимогою гуманного поводження з бродячими тваринами. Але в тому, що стосується української «цивілізації», чомусь більше віриш Олександру Блоку:
Ми широко по нетрях і лісах
Перед Європою пригожою
Розступимося!
Ми обернемося до вас
Своєю азіатською пикою!
Створення притулків, що обіцяли з такою легкістю, так само легко не виконали. Для відмазки один-два притулки організували в Києві, один — у Донецьку. І ці притулки більше схожі на концентраційні табори — місця масового знищення ні в чому не винних тварин.
У той же час безмежна доброта канівських захисників тварин врятувала життя не одному собаці та не одному котеняті. Жінки годують тварин, лікують, контролюють народжуваність. Єдине джерело доходів благодійниць — мізерна пенсія. А винагорода за зворушливу турботу про безпорадних тварин — закиди злих обивателів і бездушних чиновників. Кілька років тому на базі підсобного господарства Ясинуватського машинобудівного заводу (Донецька область) було створено притулок майже для тисячі собак. Багато українців, які не в змозі пройти повз збитого машиною собаки чи котеняти, що замерзає в лютий мороз, взяли їх до себе додому. Так виникли приватні міні-притулки. Ще більше жителів міст і сіл годують чотирилапих безхатченків на вулиці.
Але до державної програми всі перераховані вище випадки милосердя не стосуються. Просто є люди, яким дуже боляче, соромно і дуже некомфортно жити в країні, де щодня вбивають. Цих людей пригнічує гірке, довгочасне відчуття провини перед братами нашими меншими, бо не можуть зберегти їм життя, зупинити безжалісних убивць.
А вбивці, наділені владою, нічого не зробивши для реалізації заходів щодо скорочення чисельності бездомних тварин гуманними методами за два роки, в останні місяці почали активно знищувати їх. Ця кривава кампанія поширилася в багатьох містах.
Істерія з приводу сказу та нападів собак на людей на початку року заполонила засоби масової інформації. Цей провокаційний трюк давно використовується перед поголовними розстрілами тварин, щоб виправдати жахливі злочини.
Холоднокровне знищення тварин, єдина провина яких у тому, що вони мали нещастя народитися в нашій країні, є величезною соціальною небезпекою. Адже набивши руку на безкарних убивствах бродячих собак, українці вільно перейдуть до вбивств бездомних людей. І не лише бездомних.
А це, мабуть, найстрашніше в проблемі людей і собак. А ще — розбещення нації. Досить складно буде у нинішнього покоління, що стало свідком нескінченної страшної собачої війни, пробуджувати «чувства добрые».
Європейська громадськість дала об’єктивну оцінку способу позбавлення від бродячих тварин в Україні. І вкотре стало образливо за країну, за те, що у нас немає своєї Бриджит Бардо, Ангеліни Вовк і принцеси фон Гогенцоллерн.
Дуже шкода, що на захист тварин, яких безжалісно вбивають, не виступають служителі церкви. Адже зовсім недавно Папа Римський офіційно визнав наявність душі у собак. І великий гріх губити ці душі. Але даремна затія. Людині не під силу знищити те, що створено Богом.
Жодного разу публічно на захист своїх підопічних не виступила ветеринарна служба України. Не віриться, що у ветлікарів немає своєї клятви Гіппократа.
Злочинними є короткозорість і байдужість працівників правоохоронних органів. Коли до них звертаєшся з проханням захистити бродячих тварин, у всіх одна і та ж чергова відмовка: «Людські проблеми ніколи вирішувати, а ви з собачими (котячими) з’явилися!». Адже між цими проблемами прямий зв’язок. Якби вчасно зупиняли нелюдів, які замучили понад 100 собак у Києві, напевно, інші «фашисти» не чинили б таких страшних звірств, яких зазнала Оксана Макар із Миколаєва. І роботи у нашої звитяжної міліції помітно зменшилося б.
А наші народні обранці: невже їм все одно, що в країні панують бандитизм і сатанинська жорстокість? І абсолютно не діє Закон України від 21.02.2006 № 3447-IV «Про захист тварин від жорстокого поводження».
І лише журналісти, як завжди, на передовій. Низький вам уклін, чесні та безстрашні люди.
