Сьогодні влада (тільки вона може дозволити собі такий розмах)
із використанням засобів масової інформації, листівок, плакатів настирливо
намагається укоренити в свідомості пересічних громадян так звану «балашовську
думку» про загальне благоденство за рахунок введення єдиного 10-відсоткового
податку.
Вражає настирливість, з якою закликають всіх нас позбутися
податкової пухлини. 500 доларів зарплати, 200 доларів пенсії — про що ще
може мріяти рядовий українець!? Ті, хто вміє рахувати, мовчать — може,
свідомо, може, з небажання опонувати відвертій дурості. Але це аж ніяк
не дурість і не наївна популістська гра народного депутата України Геннадія
Балашова. Це значно гірше. Статистичні дані різних джерел (єдиної інформації,
на жаль, не опубліковано) свідчать про те, що рівень рентабельності промисловості
в 1998 році становив 2,6-3,5%. Враховуючи те, що металургія, машинобудування,
вугільна, легка, деревообробна й багато інших галузей працюють із збитками,
джерелом оподаткування можуть бути підприємства транспорту, зв’язку й частково
енергетики. Але навіть така могутня «дійна корова» не може обслужити бюджет,
тим паче з урахуванням запланованого паном Балашовим зростання заробітної
плати. Без адміністративної реформи, кардинальних змін інвестицій, фінансового
регулювання, які зобов’язані привести не тільки до повернення в Україну
вивезеного за кордон капіталу, але й зробити абсолютно вигідною, надійною
й безпечною його експлуатацію в країні, ніяк не обійтись. Дозвольте, —
можуть заперечити ті, хто «За красиву Україну», — адже народний депутат
Г. Балашов саме такий підхід і мав на увазі? На жаль...
Поняття «прибуток» чітко розписано в ст. 4 Закону України
«Про оподаткування прибутку підприємств» і включає в себе надходження від
усіх видів діяльності в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах,
окрім ПДВ, акцизів і деяких незначних сум, а саме: кошти взаємного інвестування,
емісійний прибуток, переплата податків тощо. Тобто прибуток — це є чиста
виручка, але далеко ще не прибуток. І норма, що пропонується — 10% прибутку
— це не зниження податкового тягаря, а напинання податкового супер’ярма.
Тільки при високорентабельному бізнесі з 15—20% прибутковості, якщо дуже
захотіти, можна витримати балашовську десятину. Адже рентабельність у нас
2,6-3,5%, тому більшості суб’єктів господарювання, яких упряжуть у «десятину»,
доведеться вимивати безготівкові залишки оборотних коштів темпами, які
менш ніж за рік приведуть підприємства, незалежно від форми власності,
до повного зубожіння й абсолютної залежності від держави. Зрозуміло, ні
про яку зарплату в частині її виплати не може бути й мови. Мені здається,
що саме таке завдання стоїть перед паном Балашовим. Замовники цього молодецького
шоу розраховують, що саме їм якраз на фоні тотального зубожіння народу,
розвалу економіки й найповнішого розчарування у всьому, буде значно краще.
По-перше, є «стрілочник», по-друге, є можливість переділити власність,
але, найголовніше, продовжує жити ідея так званих «кучмовських реформ»,
яку хотів «скомпрометувати» популіст Балашов. Так кому ж належить майбутнє?
Поміркуймо над цим всерйоз.
А. ЄФРЕМОВ Київ
