У листі, що публікується, порушується тільки одне з питань санітарного стану не тільки Києва, але й багатьох міст України. Сюди ж можна віднести й вуличні стихійні ринки, що заважають руху пішоходів, гори сміття і «собачих слідів» під ногами, сміттєві контейнери у дворах багатоповерхівок, які вивозяться щонайбільше раз на тиждень. Адже, прагнучи до Європи, ми повинні переймати в європейців і стандарти влаштування власного побуту. Пропонуємо нашим читачам висловитися з цієї проблеми.
Я, колишня жителька Києва, зараз живу в Москві. Коли востаннє приїздила до Києва, пригадала лозунг: «Два світи — два способи життя!» З одного боку, Київ став ще кращий, Хрещатик — неповторний. Будівництво нових храмів, підземних переходів, красивих магазинів, кафе, ресторанів — дійсно Європа!
Ну, а другий бік — просто приголомшив: ніде немає туалетів! Якщо не знаєш 3-4 заповітні (по старій пам’яті) точки — пиши пропало. Бігти в підворіття, під’їзд, під кущик — не дозволяє виховання. А так — хоч криком кричи! У під’їздах житлових будинків — волаюча антисанітарія.
На новому ринку в Харківському районі (єдиному місці, де я побачила туалети) кабінки стояли, приткнуті сміттєвим ящиком. Якби так стояв хоч один туалет у Москві, то головного санітарного лікаря звільнили б з роботи вмить.
У приватній бесіді власник пивбару в Києві сказав, що дешевше дати санітарному лікареві палицю ковбаси, і він підпише всі дозвільні документи на роботу, аніж возитися з туалетом. Уявляєте, що робиться навколо в кущах, під будинками, в під’їздах тощо?
Можна нашого Лужкова сприймати по-різному, але з туалетами проблему в Москві вирішено. Муніципальні стаціонарні туалети дуже чистенькі, їх трохи, але відвідування безкоштовне. Поблизу кафе, торгових комплексів — туалети- кабінки, також безкоштовні, за рахунок торгових підприємств. На іншій території міста — поблизу станцій метро, парків, на вулицях — установкою та обслуговуванням займаються фірми. Платиш 4 рублі, і немає необхідності шукати рятівні кущі. За роботу туалетів головою відповідає головний санітарний лікар округу, і якщо туалет не працює — шкода бідолаги. Може шукати іншу роботу.
Хотілося, щоб і мій рідний Київ став дійсно красивим і культурним. А для цього треба не боятися підняти «туалетну тему», вивчити досвід Москви та інших міст Європи в цьому питанні, зробити конструктивні ділові пропозиції міськадміністрації.
Напевно, потрібно розглянути питання про доцільність перебування головних санітарних лікарів на своїх посадах, оцінити роботу різних «екобезпек», спецінспекцій, торгових відділів, різного рангу начальників по торгівлі, комунальників та інших, хто одержує зарплату і зобов’язаний за своєю посадою вирішувати дану проблему. Від цього виграють, насамперед, мої рідні кияни, та й перед приїжджими буде не соромно.
